Анонс
Насамперед, про надважливий штрих до сценарію , який витворив загальне диво – полотно: презентація книги Ольги Берези «Рейчел та родина Берешів» вийшла далеко за межі обговорення першого прозового твору в оригінальній творчості відомої української поетки, яка, на щастя, мешкає у Новому Роздолі. І завдячуючи насамперед організаторці події, директорці міської бібліотечної системи, до слова, теж знаної поетки, Галини Приріз, формат презентації, яка відбулася у п’ятницю, 19 серпня, напрочуд органічно перетворився у жанр «часовиння» – своєрідний творчо – біографічний зріз дотеперішнього буття Ольги Берези. Як на мене, не тільки поетки, мисткині, а з виходом у світ «Рейчел», ще й майстрині новочасної прози, а в першу чергу – унікального явища у літературному процесі сучасності, яка підпорядкувала усе своє життя реалізації свого призначення – засобами віршованого словотворення допомагати людям відчувати себе найвищою земною цінністю. І своєю місією Ольга Береза нагадує геніальну поетку Ліну Костенко, яка, до слова, теж написала прозовий твір «Записки українського самашедшого».
А тепер – тезово анонсуємо про часовиння з Ольгою Березою, виданими її книгами, її обдарованими Божими талантами діточками та про її чоловіка Віталія, на мою думку, теж унікального у розумінні того, що доля поєднала його у подружньому союзі з незвичайною чарівною і красивою жінкою, незвичайною матір’ю та дружиною, незвичайно талановитою у всьому особистістю. А тому він як лицар підклав плече під тягар дружининого покликання і вони спільно вирощують і пожинають рясні плоди своєї життєвої ниви.
(докладніше – у публікації в наст. числі «ВР – 2 вересня 2022 року»).
Іван БАСАРАБ
