17 червня 2022 року. З початку підступного неспровокованого військового вторгнення військ росії в Україну вітчизняні ЗМІ та інтернет – видання, окрім щоденних зведень та повідомлень із фронтів, систематично висвітлювали і про ситуацію в географічно віддалених від бойових дій регіонах. Утім, вони мали здебільшого фрагментарний характер.
Сьогодні у розділі “Блоги” інтернет – видання “Цензор.НЕТ” : https://censor.net/ua/b3348586 надруковано грунтовну публікацію військового та журналіста Михайла УХМАНА, про те, чим живе тил, зокрема, Львівщина, у всій повноті, якнайдокладніше. На початку аналітичного матеріалу автор пояснив, чому він обрав темою дослідження саме Львівську область. Тому що…
Утім, пропонуємо читачам ознайомитися з текстом особисто.
24 лютого змінило всіх, війну відчув кожен регіон України. До когось, російські окупанти зайшли танками, по інших вдарили ракетами. Львівщина, сьогодні мова буде йти про цей регіон, зустріла повномасштабну війну десятками тисячами вимушених переселенців та невизначеністю у завтрашньому дні в якому літають московські ракети.
Львівська обласна військова адміністрація та люди, які проживають на території даної громади, отримали ряд викликів. Думати, розробляти стратегії і прописувати довгі докладні плани часу не було. Тому діяли по ситуації.
Через територіальну близькість з країнами Євросоюзу, Львівщина стала однією з ключових областей, через які в Україну прибувала та прибуває гуманітарна допомога. Сюди переїхали більшість іноземних представництв, які ризикнули залишитися в країні з початком повномасштабної війни. Крім того, область релокувала низку підприємств зі зони активних бойових дій.
Львівщина – це край, куди найчастіше потрапляють вимушені переселенці, частина яких шукає прихистку на терені, інші – виїжджають за кордон.
Львівщина – це край від якого в багато чому, залежить майбутнє України. Тому, ми підготували короткий звіт по запитаннях, які найбільше цікавлять всіх жителів нашої держави, а саме:
Що з вимушеними переселенцями і їхніми дітьми? Хто отримує гуманітарну допомогу і куди вона направляється? Що робити підприємствам, які вимушені були “переїхати” на Львівщину з тих місць, де ведуться бойові дії. Чи готовий львівський терен до можливої наземної операції проти російських окупантів?
Про це, ми говорили з простими жителями Львівщини і чиновниками.
Частина перша. Евакуаційні потяги.
З початком повномасштабного російського вторгнення, від 24 лютого, Львівщина прийняла близько 347 тисяч людей, і це лише тих, хто офіційно зареєструвався, реальні ж цифри можна множити на два. Як поведеться російська армія, прогнозувати було марно, тому перш за все з областей, до яких вона підступала, вирішили евакуйовувати дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Потужний волонтерський рух, яким Львівщина вирізнилася згодом, тоді ще не сформувався, тому малечу вдень, і вночі їхали зустрічати працівники Львівської ОВА. Один з них – Олег Паска, очільник департаменту освіти та науки Львівської ОДА, поділився короткими спогадами.
– Першими прибули діти-сироти з Луганської області. Третя година ночі, ми зустрічаємо цих діток, а їм – від пів року. Серце розривається. Згодом їх розселяли представники соціального захисту, охорони здоров’я. Дітей від семи років приймали в інтернати Львівщини – розповідав пан Олег.
Одна з тих, хто волонтерить на вокзалі з перших днів – львівська вчителька пані Галина. Її син відвіз сім’ю в село, а сам пішов добровольцем. Жінка згадує, два дні поплакала, а тоді пішла на вокзал, щоб допомагати переселенцям:
Пригадую, як побачила неподалік вокзалу жінку з двома дітьми. Хлопчику років три, дівчинці – десь п’ять. Діти стояли біля матері і плакали, вона телефонувала комусь і говорила: “Ви не знаєте, моя мама жива? Вона виїхала з Харкова”? Діти нагадали мені моїх внуків, я почала плакати, ми познайомилися. З’ясувалося, що їм ніде жити. Я прихистила цю сім’ю у своїй квартирі. Майже місяць вони жили в мене, а згодом виїхали за кордон. Досі телефонують.
У перші дні, лише евакуаційними потягами до Львова щодоби прибували, близько семи тисяч людей, які за словами волонтерів, моментами не мали грошей і змінного одягу
Щоб допомогти цим людям – для початку їжею, психологічно, а потім вже й одягом та житлом, Львівська ОВА організувала при Головному залізничному вокзалі Львова – медико-психологічну допомогу. Студенти-медики, лікарі, які працюють у державних та приватних медзакладах, звичайні волонтери, “працювали” по 12 годин на добу. Радниця очільника Львівської ОВА та керівниця медико-психологічної допомоги на Головному залізничному вокзалі Львова Галина Бордун так згадує той час: “Спочатку найбільше прибувало матерів з маленькими дітьми. Жінки через стрес часто були дезорієнтованими, у них пропадало молоко, діти також були тривожні і плакали. А вже починаючи з другого місяця повномасштабної війни евакуаційні потяги почали все частіше доправляти людей старшого віку та осіб з інвалідністю”.
Гаряча їжа
У перші дні великої війни Львівська ОВА розгорнула у кожному районі області гуманітарні штаби, куди небайдужі могли принести одяг, їжу, засоби гігієни. Оскільки на вулиці була зима, гостро постало питання про те, щоб забезпечити прибулих гарячою їжею. Починаючи з 24 лютого, команда небайдужих людей, приготувала для вимушених переселенців більше ніж 4 мільйони порцій гарячої їжі.
– Понад сотня жителів Львівщини, кухарів, рестораторів з власної ініціативи готували для тих, хто покинув свої будинки, а також для наших військових і бійців на блокпостах. Першою великою організацією, яка дуже нам допомогла і фінансами, і продуктами, була американська громадська організація “World central Kitchen”. Невдовзі долучилися й інші. – каже очільниця управління туризму та курортів ЛОДА Наталія Табака.
Серед тих, хто годував переселенців з перших днів був і пан Степан, колишній викладач одного із навчальних закладів Львівщини:
“Я не можу воювати, тому вирішив, що допомагатиму нашій країні будь-чим. Так ми і вирішили зі сусідами по черзі протягом березня готувати обіди, вечері і приносили переселенцям. Згодом, завдяки Львівській військовій адміністрації, ситуація налагодилася і нашої допомоги люди вже не потребували. Мені жаль цих людей зі Сум, Харкова, Херсона, Києва. Якщо б таке лихо трапилося з нами, я думаю, що вони теж нас би нагодували”.
Гуманітарна допомога з-за кордону.
З початком повномасштабної російської агресії, весь світ почав надавати гуманітарну допомогу Україні. Частина її проходила через Львівщину. Багатьох людей цікавило запитання, що це за допомога, хто її отримує і куди вона направляється згодом.
Згідно з даними Львівської митниці, на кінець квітня 2022 року в Україну дорожнім транспортом завезли майже 150 тисяч тонн гуманітарної допомоги. З них на територію саме Львівщини завезли (згідно з деклараціями перевізників) – близько 50 тисяч тонн. Цифра вагома. Цікаво, що серед отримувачів найбільше благодійних фондів, релігійних організацій та громадських організацій. Саме їм адресували близько 50% усієї допомоги з-за кордону, тобто – 75 тисяч тонн.
На другому місці серед отримувачів – військові частини, Академія сухопутних військ, лікарні, прикордонники та ДСНС. На них припадає близько 15% усієї допомоги або 22,5 тисячі тонн. Громади Львівщини та комунальні заклади отримали 10% допомоги, що еквівалентно 15 тисячам тонн. Така ж кількість допомоги надійшла на Львівську ОВА. Решта допомоги пішло іншим отримувачам, яких у Львівській митниці не називають.
Юрій Холод, заступник голови Львівської обласної ради, який є у команді Максима Козицького і відповідає за гуманітарний напрям, каже, що спочатку більша частина цієї допомоги залишалася в області і вже звідси розподілялася на інші регіони:
– Львівська ОВА намагалася працювали на пряму з військовими адміністраціями. Керівники областей, наприклад пан Кім з Миколаївської області, робили запити і вже виходячи з того, що в нас є, ми надсилали в інші регіони. Хочу уточнити, що це була суто гуманітарна допомога, військова допомога – не входить у наш напрям.
Згодом інші військові адміністрації та громади почали самостійно, через Львівську область, завозити допомогу.
У перші дні перші дні повномасштабного вторгнення на складах Львівщини працювали понад 300 волонтерів. Щоб уникнути зловживань та нецільового використання допомоги, у Львівській ОВА запровадили систему обліку гуманітарної допомоги.
– Вже на початку березня, вся інформація про кількість вантажів, їхню якість і вміст була цифровою. Ми з кабінетів могли дізнаватися, скільки допомоги прийшло, є і куди пішло. Дали доступ до цієї інформації Офісу Президента, а невдовзі таку систему обліку запровадили на складах більшості областей України. – згадує заступник керівника ЛОВА з питань цифровізації Олександр Кулепін.
Це відповідь скептикам на запитання: ” Що там з тією “гуманітаркою” на Львівщині? До речі, більш детальніше про гуманітарну допомогу, яка іде через Львівський терен в центр і на схід, читайте в наступних блогах.
Житло для ВПО.
На Львівщині проживають сотні тисяч вимушених переселенців. Війна триває, попереду – осінь, зима, де жити цим людям???
Якщо у лютому-березні найгостріше стояло питання, щоб поселити та нагодувати людей, то зараз питання у тому, як забезпечити усіх їх дахом над головою і водночас відновити в області роботу закладів культури та освіти, де наразі живуть переселенці.
Для цього у Львівській області уже потроху зводять і відкривають модульні будиночки, почали ремонтувати гуртожитки, інтернати, санаторії та готелі, які можна перепрофілювати під житло. Також збирають інформацію про щойно збудоване житло, яке можна викупити під потреби ВПО і передають її уряду. Крім того, нарахували 92 ділянки, загальною площею майже 600 гектарів, на яких можна звести будинки.
Чимало було скандалів пов’язаних з тим, що місцеві жителі завишали ціни на житло для людей, які покинули свої регіони через бойові дії. Про це, ми скоро більше напишемо, проте тут відіграє вирішальну роль, людський фактор.
Окремо від житла, як це не дивно, стояло питання мови. Дехто з переселенців хвилювався за своїх дітей. Мовляв, чи зможуть вони адаптуватися до нового регіону, мови, адже не секрет, що більшість з них були російськомовні. Проте, діти зі східних регіонів нашої країни, повністю адаптувалися до Львівщини. Тепер черга за дорослими.
Релокація підприємств
У лютому та березні на Львівщині виробничі потужності зупинило близько 40% бізнесу. Ближче до кінця березня бізнес області почав оговтуватися. Також з’явилося багато охочих перевезти свої потужності зі зони бойових дій саме на Львівщину. Найбільше переїхало бізнесу з Харкова, Києва, Одеси. Основні напрями: машинобудування і комплектуючі, легка промисловість, харчова і хімічна.
– Ми зараз маємо в себе на обробці близько 830 заяв від різних підприємств з різних регіонів. 143 підприємства переїхали до нас. 86 з них вже запрацювали на Львівщині і створили тут 4916 робочих місць. – Розповідає директор департаменту економічної політики Львівської військової адміністрації Степан Куйбіда.
(В наступних блогах, ми розкриємо це питання набагато більше). Єдине, що можна додати зараз – бізнес сміливо може переїжджати на Львівщину.
ТРО та безпека.
Батальйони територіальної оборони і безпека Львівщини – ці два питання постійно на слуху в людей. Тема така, яка потребує постійної уваги і обговорення з боку жителів Львівщини і керівництва ЛОВА. Поки що, можна сміливо зазначити – все під контролем…
Спочатку, ми поговорили з першим заступником начальника Львівської ОВА Андрієм Годиком, який розповідає, що суть і завдання військової адміністрації – забезпечення необхідним: проживання, гуманітарна допомога, налагодження організаційного побуту, допомога з логістикою бійцям ТРО та підготовка до можливого наземного вторгнення російських окупантів з боку Білорусії. За його словами на сьогодні з забезпеченням та укомплектуванням 103 бригади ТРО Львівщини проблем немає. Що ж стосується озброєння, то це прерогатива Міністерства оборони, а не військової адміністрації.
В частині виконання військових завдань, надання військових доручень, територіальна оборона підпорядковується командувачу Сил територіальної оборони та Головнокомандувачу ЗСУ. Андрій Годик також наголосив, що батальйони територіальної оборони – це також рід ЗСУ. Зважаючи на повномасштабну війну, закон визначає, що підрозділ територіальної оборони може виконувати завдання і поза межами області зони територіальної оборони, але за рішенням Генерального штабу ЗСУ і Головнокомандувача.
Син пані Оксани, яка працює юристкою в одній із приватних компаній на Львівщині, зараз на фронті. Вона розповідає мені про нього і під кінець розмови заявляє: “Ворога треба нищити, де б він не був. Наші сини і чоловіки воюють зараз на сході і півдні України проти російських окупантів. Якщо москаль спробує прийти на Львівщину, його будуть палити жінки та діти”.
Попри те, що Львівщина вважається тиловою областю, тут активно працюють і над безпековими моментами. Чудовим прикладом є чат-бот “Шось летить”, розроблений працівниками ЛОВА у співпраці з IT-фахівцями, яким скористалися уже понад 35 тисяч осіб у різних регіонах України.
“Розробка справді допомагає нашим силам ППО і дуже дратує ворога. Бо він створив щонайменше три підробки цього чат-бота. Справжній лише цей: https://t.me/rusrocketfly_bot“, – каже заступник начальника ЛОВА Олександр Кулепін.
Крім того, Львівська ОВА та Львівський ІТ Кластер запустили проєкт “Sky”, який допомагає силам ППО ефективніше знищувати ворожі ракети та безпілотники. А від квітня в області працює система надточного розпізнавання людей та автомобілів “Vision”, яку Львівська ОВА розробила спільно з Львівським IT Кластером та Нацполіцією. Завдяки цій системі правоохоронці швидше вистежують підозрілих осіб і транспортні засоби, ідентифікують їх та відслідковують переміщення.
PS.
На кінець нашого репортажу, хочеться підсумувати перебування на Львівщині. Не зважаючи на те, що країна була не готова до такого розвитку подій, Львівська обласна військова адміністрація на чолі з Максимом Козицьким, успішно справляється з труднощами (на скільки це можливо), які виникли під час цієї війни.
Якщо москаль забажає прийти туди наземним шляхом з боку Білорусі, він повернеться до дому в цинкових трунах. Як і білоруси, які захочуть виступити на боці агресора.
Дивіться наші наступні репортажі про Львівщину у нових блогах і ми більше розповімо про автомобільні черги на кордоні, гуманітарну допомогу, безпекову ситуацію, реінтеграцію бізнесу і звичайно ж – життя вимушених переселенців на території Львівщини.
Ухман Михайло. Наталя Галушко.
