16.5 C
Lviv
16.10.2021
Україна

Антоній ГОЛКОВ – абсолютно звичайний геній з новороздільським корінням, який живе з батьками у Німеччині

Чи не кожна матінка, яка в муках народжує немовля, бачить у своїй кровиночці майбутнього генія, або ж, принаймні, вундеркінда. І це правда. Зрештою, у природі кожної людини можна відшукати щось унікальне. Але ж не завжди це вдається віднайти одразу – і  до часу обдарування, талановитість або і  геніальність «мовчки» перебувають у глибинах  особистості і назовні прориваються згодом, переважно завдячуючи зовнішнім чинникам. Це, насамперед,  наполегливість у навчанні, а також ( і цей фактор, імовірно, не менш важливий) заохочування до розкриття виявленого дару вчителями, зокрема, батьками та педагогами. І якщо вчасно не об’єднати спільно зусилля для розкриття таланту до чогось конкретного, то шлях до самореалізації особистості розтягується в часі.

Утім, кожне покоління має у своїй генерації особливо здібних, розумних і мудрих особистостей. А ще важче заперечувати факт, що дехто вже в юному віці проявляє особливу, інколи просто дивовижну обдарованість. В цьому щоразу переконуємось, спостерігаючи за учасниками телешоу «Краще за всіх» – діти захоплюють своїми яскравими  талантами!

І якоюсь особливою  радістю   переповнюються наші серця, якщо, можливо, навіть із запізненням,  дізнаємося, що десь у Закордонні  лунає слава про вундеркінда, родові корені якого пов’язані з Новим Роздолом Львівської області. Отже – увага, сподіваюся ця розповідь про геніального земляка   зацікавить  новороздільців і вони  теж відчують ці приємні емоції гордості.

«Абсолютно звичайний геній» – так озаглавлена  стаття, надрукована у німецькій газеті «Аусберг – Екстрим» від 13 травня 2009 року. У ній ідеться про вісімнадцятилітнього Антонія Голкова, який досяг виняткових успіхів у математиці, зокрема, став переможцем Математичної Олімпіади в Німеччині. Перш ніж продовжити оповідь про талановитого вундеркінда, дещо пригадаємо читачам про його родові витоки. Впевнена, що містяни старшого покоління, особливо із наукового-дослідницького сектору славного виробничого об’єднання «Сірка» і досі пам’ятають про сім’ю Бролінських. 

Дідусь геніального юнака – Георгій Іванович БРОЛІНСЬКИЙ, відомий науковець, винахідник та раціоналізатор, який разом з дружиною Валентиною Миколаївною працювали на виробничому об’єднанні «Сірка». Трудовий шлях на сірчаному підприємстві  Георгій Іванович розпочинав із начальника зміни сіркоплавильного цеху, згодом його знання та вмотивованість  спричинилися до стрімкої кар’єри. Займав відповідальні посади – начальника  технічного відділу та головного технолога виробничого об’єднання. І де б не працював – проявляв себе новатором виробництва. Георгій Бролінський  – кандидат наук, нагороджений чисельними відзнаками. Успіхи  та оригінальні раціональні пропозиції Георгія Івановича були належно оцінені, отож йому було запропоновано відповідальну посаду у  Львівському НДПІ «Гірхімпром» із наданням  квартири для проживання сім’ї.

У подружжя Бролінських  народилася донечка Світлана, вона росла здібною і обдарованою. Важливо, що щасливі батьки, зауваживши її потяг  до вивчення архітектури  та водночас математики, всіляко заохочували зацікавлення Світлани. Після закінчення із золотою медаллю Новороздільської СШ №2  Світлана поступила на навчання на архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту, який закінчила із червоним дипломом. До слова, навчаючись на ІІІ курсі факультету, Світлана з групою однокурсників із студентського проєктно-конструкторського бюро Львівського політехнічного інституту були  відзначені за виготовлення макету нового літнього лекторію, про що йшлося у матеріалі «Орбіта «Ватри», надрукованому у квітні 1981 року у республіканській газеті «Радянська освіта». Красномовний штрих:  Світлана Георгіївна вийшла заміж також за архітектора. Виховують двійко синів,  позначених мітами геніальності.

Далі, на підтвердження виняткових здібностей цих  юнаків із новороздільським корінням , хочу докладніше поінформувати читачів, про що йдеться у вказаній статті у німецькій газеті «Аусберг – Екстрим». Подаємо текст публікації в українському перекладі:

«Портрет. Антоній Голков переміг у  німецькій математичній Олімпіаді. Своїм умінням вісімнадцятилітній юнак не хоче хвалитися

Автор: Соня Крелль.  

Курс математики, тринадцятий клас. Це скучно, вважає Антоній Голков. «І справа тут не в тому, щоб самому думати. Тут треба тільки застосовувати стандартні рецепти», – говорить вісімнадцятилітній юнак. Він хоче самостійно розвивати ідеї, думати над задачами, розробляти рішення.

Уже роки Антоній бере участь у олімпіадах з математики – і тепер досяг перемоги в німецькій математичній Олімпіаді.

Досягнення, котре учень гімназії Голбайн Антоній Голков вважає «досить хорошим». І не більше. Він не хоче багато говорити про себе, про олімпіаду і про свій талант. Задоволення від чисел у Антонія було завжди, каже він. Колись він самостійно почав у вільний час вивчати книги з математики з вигадливими задачами.

Багато з книг, котрі він рівненько складає у шафі, написані кирилицею.

Одинадцять років тому Антоній із своєю сім’єю переїхав у Німеччину. Мова для хлопчика з коротким темним волоссям не виявилася важкою – навпаки. Він розмовляє російською, українською, німецькою, англійською, французькою, італійською мовами. На секунду замислюється. «По-моєму, це все», – говорить він. І ніяково посміхається.

Стипендією він вже забезпечений.

Математичне обдарування – це, здається, у Голкових сімейне. Батьки, за освітою  архітектори, працюють з числами, а син Володимир (21 рік), котрий вивчає інформатику, вже чотири рази переміг у Баварії. Змагатися між собою брати не хочуть. «Тим не менше, це для нас теж стимул», – говорить Антоній.

У школу він теж не зателефонував про свою перемогу на математичній Олімпіаді. «Співучні знають про це», – каже він і знизує плечима. Він не намагається бути в центрі уваги чи хвалитися своїм умінням. Коли в співучнів труднощі з домашніми завданнями, він їм допомагає. Але те, що в школі повідомили по гучномовцю, що він переможець Німеччини з математики, йому було майже незручно.

Сьогодні, у вівторок, Антоній їде з батьком у Ганновер. Там отримає грамоту за цю перемогу 2008 року. На запитання, чи відчуває хвилювання, відповідає, що анітрішки. «Чого б це?…», – лаконічно завершує пояснення.

Олімпіада, в котрій мав подолати два тури домашньої роботи і один колоквіум, була викликом для Антонія. Тепер думає про майбутнє. Хоче вивчати математику, можливо, пізніше працювати в царині науки.

Завдяки першому місцю його приймають у Німецький фонд для вузів, стипендія йому вже забезпечена. «Так, це відмінно», – каже він і посміхається…»

***

Додам, що була класним керівником Світлани Бролінської. До відмінників у класі часто двояке ставлення. Та це не про Світлану. Душа колективу. Старанна, вихована, вроджено інтелігентна і дуже скромна.

Свого часу, коли клас на запрошення однокласника зібрався майже всім складом у Санкт – Петербурзі з усіх кінців світу (Берлін, Нью-Йорк, Гамбург, Урал, Новосибірськ…) з Аусберга у «Північну Пальміру» приїхала і  Світлана. І однокласники переконалися – своїх притаманних ще у школі людських якостей не позбулася: така ж скромна до сором’язливості, інтелігентна, із багатим внутрішнім світом. І, як і раніше – душа класу!

Хай ця розповідь додасть дітям сили, віри, наснаги. По можливості, розкажу про нинішню долю дітей Голкових.

Ірена ЛУКАЧУК

Схожі повідомлення

Які є додаткові функції Hitachi

admin

Крига скресла: завтра, 17 серпня, Новий Розділ відвідає керівник НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко

admin3

Як вибрати радіатори опалення : поради експертів

admin

Продукція для кав’ярні в компанії «Petrovka HoReCa»: чи правильний вибір для вас? Відповідь вже поруч

admin

ДТП з українськими туристами у Турції

admin2

Рулонні штори : характеристики та особливості встановлення

admin

Залишити коментар