Народилась я у місті Новому Роздолі,
Де цвітуть каштани і вишні весною розлогі,
Тут пройшло моє дитинство і юнацькі роки,
Тут моє життя тепер дає мені уроки.
Побувала я колись в чужих краях у юні роки,
Де студенткою в життя зробила перші кроки,
Але думкою про рідний дім і батьків зігрівалася,
Тому завжди з великим бажанням в Новий Розділ поверталася.
Тихо і привітно мене місто зустрічало,
Усміхалось щиро вранці і горіло яскравими вогнями вночі,
Веселу і гучну мені пісню співали
Високо в небі журавлі у своєму ключі.
Моє місто весною буяє рясним і пахучим цвітом,
Над яким літають працьовиті бджоли і хрущі,
Але тут найкраще й весело чарівним літом,
Бо на осінь все спочине в багряному сні.
Десь високо на зеленому й розлогому горбочку,
Там красується наша церква золотим і срібними куполами,
А внизу біля озерця заховались в очереті рибалки в куточку,
Нахилились плакучі верби до води своїм довгим гіллям
із густими листочками.
Все тут мені миле і чарівне,
Душу мою завжди гріє і дає тепло,
Моє серце в українській пісні лине
До рідного дому, де б’є стрімке джерело.
Немає міста кращого за моє
Ніколи не знайти таких чарівних країв,
Нехай Господь Бог оберігає наше місто
І не впустить до нього лютих і злих ворогів.
Нехай зростають у місті Новому Роздолі веселі діти,
Нехай цвітуть і буяють завжди гарні квіти,
Я щиро бажаю, щоб моє місто стрімко розвивалося,
Щоб щасливі люди привітно усім і завжди посміхалися!
Нехай, Господь наш, благословляє мій рідний куточок,
Де душу гріє і милий мені кожен листочок,
Бо кращої землі не знайдеш, мій любий друже,
Якщо серцем і душею свою Батьківщину любиш дуже!
Марія СЛОБОДЯНЮК
