…Ще перед початком відзначення Дні Героїв простір навколо Пам’ятника Борцям за Волю України – скорботної української Матері, яка оплакує свого полеглого сина, заповнювався міським людом. Їхні обличчя випромінювали урочий спокій посвячених спільною ідеєю громадян, які прийшли віддати повагу і шану і живим, і мертвим Героям – захисникам Держави. Усім Лицарям – починаючи від княжого Києва і дотепер, які виконали і виконують свій священний обов’язок – боронити від врага – супостата рідний край. Боронити до загину, до останнього подиху. І несть їм числа у понад тисячолітній історії України…
…Так само пронизував нерв співпричетності до світлого свята із сльозами на очах, а ще і відповідальності, і організаторів заходу – творчі колективи МБК «Молодість»: народний ансамбль пісні і музики «Мальви», вокальний ансамблі «Еверсонг», вокальний ансамбль «Сузір’я», ансамбль «Джерело», вокальний ансамблі «Мрія, ведучих. Вони згуртувавшись у зграйки дещо збоку пам’ятника, немов за лаштунками сцени, – у барвистих одностроях, красиві та одухотворені, схоже, стиха повторювали свої «номери» – хто пісні, хто вірші…Директорка палацу культури Ірина Сагало про щось перемовлялася із своїми працівниками, наче перевіряла рівень підготовки. Авже ж, захід має відбутися на найвищому рівні…
…Власне, так і сталося. Усі виступи – і міського голови Ярини Яценко, і відправлення отцями міських греко-католицьких церков Миколою Міджаком, Василем Підгайним, Степаном Попком, Іваном Рибком та Романом Штігером, і декламування власного вірша головою Новороздільської станиці Братства ветеранів національно – визвольної боротьби Миколою Тимощуком (без сумніву, пану Миколі додавала натхнення присутність сина Тараса, добровольця, бійця ЗСУ, який 19 квітня отримав поранення у бою на Луганщині, а тепер після лікування у госпіталях, мав нагоду відвідати рідну домівку; докладніше – у минулому випуску «ВР»), і старшої пластунки громадської національно – скаутської організації «Пласт» Станиці Новий Розділ Вірлиці Софії Садової – пронизували до душі. Вони зворушували викликали різні емоції, власне, дещо схожі на мінливу погоду: як дощ із захмареного неба і як сонячне проміння із блакитних небесних глибин…
Вони змістовно розкривали головну ідею цьогорічного відзначення Дня Героїв, яку на початку урочистості виголосили ведучі:
«Ми зібрались, щоб вшанувати пам’ять та схилити голови перед людьми для яких боротьба за вільну Україну була і є головним змістом життя, хто десятки років провів у сталінських таборах, відстоюючи свою національну позицію, хто і сьогодні відвойовує територіальну цілісність нашої держави.
У День Героїв, на жаль, ми знову говоримо не лише про минуле, адже сьогоднішній день Україна зустрічає в умовах повномасштабної війни, яку розпочала росія, Україна знову переживає геноцид та плюндрування всього українського. Вкотре нищать її цвіт, намагаються придушити волю і опір.
Саме тому перед нами геройство не в книжках, не написане на папері. Воно сьогодні живе серед нас.
Але ми вистоїмо і переможемо!
Пам’ятаючи минуле, ми стаємо сильнішими!
То ж нехай на цьому святі буде вічна слава Героям, а нам приклад самовідданості, героїзму та патріотизму!»
…Завершилося відзначення Дня Героїв спільним виконанням колективами МБК «Молодість» і присутньою громадою патріотичним хітом сьогодення – стрілецькою піснею «Ой, у лузі червона калина похилилася»…
Іван БАСАРАБ
