6 травня 2022 року. Коли таємне стає явним, або Про колишнього міноборони Аедрія Тарана, керівництво якого оборонним відомством впродовж трьох років (з 4 березня 2020 року до 3 листопада 2021 року ) радше нагадувало саботаж, аніж зміцнення військового блоку держави. І щуку кинули у річку…
Про це у блозі головного редактора інтернет – видання “Цензор. НЕТ”: https://censor.net/ua/b3339385 Юрія БУТУСОВА.
Безкарність та безсовісність: міністр оборони, не купивший для армії жодного снаряда та ракетної установки, який зірвав виконання Держоборонзамовлення, призначений на посаду Надзвичайного та Повноважного посла України в Євросоюзі.
За часи свого правління в міноборони Андрій Таран не закупив жодного артилерийського снаряду.
Не закупив жодної пускової установки ПТРК Стугна.
Закуплена дуже мала кількість безпілотних розвідувальних апаратів.
Не закупив жодного пікапа та багато чого іншого.
Не створено ні доктрини ні плану якихось структурних змін.
У квітні 2021-го комітет по обороні ВР ухвалив рішення щодо звільнення заступника Тарана – замміністра оборони Халімона за провали у сфері харчування армії, ДБР порушила для перевірки діяльності Халімона кримінальну справу.
Таран ухвалив наказ №330, де прирівняв відкриття вогню по російським військам до адміністративного правопорушення, який було відмінено тільки після публічного скандалу.
Таран зірвав виконання Держоборонзамовлення 2020-го та 2021-го років. Так, у 2020-му році Міноборони не використало понад 10 мільярдів гривень державних гарантій на закупівлю озброєння, і ці гроші Мінфін у кінці року передав на Велике будівництво.
У 2020-му році з вини Тарана було зірвано та призупинено фінансування ракетної програми, цілий рік на програму Нептун не перераховували гроші.
Це легко перевірити, і це далеко не все.
У країні, де влада несе відповідальність за свої вчинки, пан Таран вже сидів би у тюрмі.
У країні, де у владі існує мораль, Тарану був би заборонений навіть підхід до владних кабінетів.
Але в Україні в той час як тисячі патріотів своєю кров’ю сплачують за нестачу боєприпасів та протитанкових засобів, пан Таран отримує спокійне та сите життя. Він буде жити в безпечному місці з родиною, мати усі пільги та дуже високу зарплату та додаткову пенсію у 67 років, за рахунок тих героїв, хто зараз з гранатометами йдуть на танки, за рахунок страждань тих мільйонів біженців, які втратили усе та змушені шукати собі притулок.
Цей указ – низькість та підлість, коли ти бачиш усю стрічку у загиблих обличчях друзів та знайомих, це наруга на ріках крові, це повна безкарність та безвідповідальність.
Я не знаю, коли у нас почне працювати справедливість. Я можу зараз тільки написати тут, щоб про це ніколи не було забуто.
Юрій БУТУСОВ, Цензор. НЕТ
