Підтримую твій вчинок, колего Юрію! В суботу в студії Савіка Шустера у прямому ефірі програми “Свобода слова” ти показав, як треба скидати з себе ярмо терпеливого українця, який, як може, вгамовує обурення, коли його національну гідність принижує хижий вовк, ряджений у простакувату вівцю, але утримується дати гідну відповідь — дати ляпаса негіднику.
Багато з нас і досі утримуються від такого реагування, мабуть, так і не в змозі пояснити свою пасивну позицію. Як на мене, це пояснюється тим, що у багатьох з нас і досі не вичавлений стан упокореної української душі, який нав’язувався десятиліттями безжальної сталінсько — комуністично – радянської тиранії. На жаль, він і досі стримує багатьох з нас від адекватної відповіді, ми і досі наче пливемо за течією радянських стереотипів, коли ініціатива належить поневолювачу та його чисельним українським “хруням”.
О, це особлива каста пристосуванців! У них відсутнє почуття національної гідності, якими б патріотичними фразами вони це приховували. Вони не живуть, а “пасуться”, де їм дозволить новий (або старий) господар. Серед них виокремився особливий прошарок персон, які намагаються нав’язати суспільству наративи для виправдання такого стану. На жаль, їхня ідеологія призводить до того, що багатьом українцям і досі не вдається вичавити із душі цей гнітючий стан боязні до рішучого відстоювання і власної, і національної гідності.
“Географічно” ці “ідеологи” популізму та квазіпатріотизму вгніздилися у певних сегментах вітчизняного політикуму. Звичайно, їх найбільше у ОПЗЖ, чимало — і серед “слуг”, але вони є і серед партій , представники яких роками рядяться у опозиційні одежі. Найвідоміші — це галицька “горлиця” та “мама” української політики та ще чогось специфічно українського (про це нещодавно цинічно висловився слуга “жовтого диявола” із “Слуг народу і Кол – кого) потужного промислового та культурного міста на схилах Дніпра. Можливо, їм видається, що вони залізобетонно замаскували свою істинну суть, але це радше “секрет Полішинеля”.
Утім, зараз мова про ГОЛОВНЕ натепер – коли російський ворог біля воріт, а Президент США Байден вже вкотре заявив, що Путін таки прийняв рішення про вторгнення в Україну (адже у спроможностях здобувати найсекретнішу інформацію розвідки США та інших західних союзників сумніватися не доводиться). Тому треба мобілізувати усі зусилля державницьких сил, аби організувати відсіч підступній терористичній державі РФ, а також нейтралізувати зусилля внутрішніх ворогів — багатоголової, мов гідра, п’ятої колони. Це непросто, бо ці “вовки”, ряджені у простакуватих “овець”, які щиро запевняють, що вони за народ, за все “хороше проти всього поганого”, насправді прагнуть і надалі утримувати українські душі у стані нерішучості.
А ти, шановний колего Юрію, наочно показав, ЯК ТРЕБА ДІЯТИ. Звісно, вже знайшлися судді, проте хай їм грець, бо відомо на чий млин вони ллють воду. А Юрій Бутусов показав ПРИКЛАД. Дотепер редактор “Цензор. НЕТ” боровся за Україну СЛОВОМ, об’єктивно висвітлюючи поточні події української дійсності та політики, а після вчинку у прямому ефірі Савіка Шустера довів свою державницьку позицію ще й ДІЛОМ!
Коли ворог біля воріт, слід вживати додаткові засоби. Пригадаймо хоча б відому цитату з твору радянського письменника Максима Горького: “Якщо ворог не здається, його знищують”…
Іван БАСАРАБ
