16.5 C
Lviv
16.12.2025
«Вісник Розділля»
Новороздільська ОТГ

«Досягнення» вже дістали, або Хто за бідного  пенсіонера замовить слово…

Коли людина доживе до глибокої старості, її вже мало що радує, бо вона пройшла величезну життєву путь і різне бачила на цій «довгій ниві»…Але те, що я бачу зараз – важко піддати аналізу. Називають ці успіхи  з комп’ютеризації усіх сфер життя, в тому числі різноманітних служб, що надають послуги населенню,  «досягненнями».

Може бути, що це і досягнення, та для старих людей (і дуже старих) оця комп’ютеризація – це просто кара, бо ми в ній мало що тямимо. Тепер як: заплатив за компослуги – і видали тобі «ленту» на ціни розмазану, нечітку. Через 3-4 місяці все зблідло, «вигоріло», і коли ти йдеш у місцеву філію  чи їдеш аж у Пустомити (аби зְ’ясувати цифру  «по газу»), то вже нічого довести не годен – і що боргу в тебе нема, і що ціни є, а кубів використаних у квитанціях не вказано. А суворий начальник  таким ще сірим тоном запитує: що це квитки про оплату, що за квитанція, на якій немає даних, скільки ви газу використали? Відповідаю, мовляв, у нашому багатоквартирному будинку всі мешканці такі квитанції отримують. А він: їдьте у Новий Розділ, нехай весь дім збере квитанції, тоді й приїжджайте, а я розберусь…

І нікому не в голові це явне знущання, ніхто з нас (овець) не спитає, а які в нього обов’язки щодо квитанцій, розцяцькованих мережею якихось схем, графіків з тисячними частками чи то копійки, чи то гривні, та рекламою на звороті…

Люди добрі, ці регіональні структури дають нам всім по голові. Це – рай для нечистоплотних виконавців, які ні за що не відповідають. Довести правду неможливо навіть, якщо тратиш гроші, аби поїхати у головний офіс в Пустомити. А ще – один або два контролери на  3—тисячне місто! Приходять, записують  і кажуть – передавайте дані по телефону. Я ж бабуня майже сліпа, глуха і не годна сама це зробити. Тож сусідки виручають, дай, Боже, їм здоров’я.

Тож запитаю, може, хто і відповість у газеті: а чому я в скриньку не можу кинути папірець, чи записати, як раніше було?…

Люди прості, старі і хворі, покинуті напризволяще.

І ще попутнє запитаннячко: чому у Львові пенсіонери їдуть громадським транспортом безплатно (хай і по годинах), а з нас у Новому Роздолі водії за проїзд одної – двох зупинок по місту  «деруть» десятку, а не платиш, то можуть і випровадити із салону «маршрутки».

Хто ці питання хоча б раз порушив: чи то в газеті, чи то у міській раді? Де депутати, яких ми обираємо, як наших, старих і немічних мешканців «ангелів – хоронителів»?!..

.

З повагою і болем,  Дон Кіхот у спідниці

ВІД РЕДАКЦІЇ. Авторкою актуального, хоча і емоційного  листа, є 85-річна ветеранка освітянської ниви, поетка і громадянка, яка гостро реагує на прояви несправедливості. Усі її публікації впродовж багатьох років – на животрепетні теми, у них відчувається оголений нерв та щирість. На жаль, на більшість її критичних виступів у газеті ті, хто за посадою, мав би відреагувати, відмовчуються. Але наша шановна дописувачка не здається – і знову береться за перо, порушуючи чергову проблему. Почасти це нагадує героя  відомого лицаря Середньовіччя із знаменитого роману Сервантеса, який у одному з фрагментів  бֽ’ється із вітряками. От одного разу й сказав шановній авторці, що вона  – Дон Кіхот у спідниці.

Мабуть, саме тому вона попросила поставити такий підпис під вказаним текстом. Звісно, написавши у оригіналі своє відоме прізвище.

Іван БАСАРАБ

Схожі повідомлення

Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця Володимира Каспіркевича, який боронив українську землю від російського окупанта

admin3

Новий директор Роздільської школи

admin2

“Було файно!”. Відгук про чудову організацію роботи Резиденції Святого Миколая МБК “Молодість” Irina Mihajluk Sahalo та Володимир Засанський

admin3

Сьогодні Новороздільська громада зі скорботою провела в останню путь Героя — Богдана Причепу

admin3

День Молоді, що відбувся  на подвір’ї ліцею , наскрізь просякнутий енергією та буянням творчої фантазії, навіяв спогад про поезію Богдана – Ігоря Антонича

admin3

10 років тому: фотоспогади – як усе починалося

admin2