Цього дня 17 квітня 1970 року в місті Одеса народився Володимир Дмитрович Галаган, майбутній славетний доброволець Правого Сектора, потім легендарний заступник командира 8-го окремого батальйону УДА “Аратта”. Друг Душман відійшов до Небесного Батальйону 14 червня 2018 року, але він назавжди у пам’яті України.
Володимир був учасником війни в Афганістані. До 1990 року служив у морській піхоті в Севастополі. Коли російські терористи окупували Крим- пішов у військкомат, але там отримав відмову. Тоді Володимир Галаган пішов у Одеський міський осередок «Правого сектора» і так розпочалось його щільне потужне служіння Україні в рядах добровольців, аж до смерти.
Друг Душман боронив Батьківщину з серпня 2014 року, воював у Пісках (позиція «Небо»), під Маріуполем — Водяне, Широкине, Гнутове; неодноразово виконував завдання із розвідки у «сірій зоні».
20 лютого 2016 року поблизу Широкиного разом з бійцями 54-ї бригади провів легендарну операцію, в результаті якої було полонено 8 терористів і 3 знищено. За 4 роки на передовій переніс 11 поранень і контузій, зазнав травми хребта, витягуючи на собі побратима.
Витягуючи на собі з поля бою пораненого товариша, травмував хребет. В подальшому це спровокувало онкологічне захворювання – метастази проросли майже в усі хребці. Це з’ясувалося на обстеженні в обласній лікарні м. Дніпро, з якої «Душмана» переправили в Київський центр раку, а потім – у рідну Одесу. Він розпочав курс хіміотерапії, сім’я шукала можливість виїзду на лікування за кордон. Та хвороба виявилась сильнішою, у ніч з 13 на 14 червня 2018 року він помер у реанімаційному відділенні Одеської лікарні.
Син Друга Душмана- Віктор Галаган продовжує славну справу батька у рядах добровольців.
Указом № 26 від 16 грудня 2017 р. нагороджений відзнакою “Народний Герой України”, медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України», відзнакою “За оборону рідної держави”, почесним знаком “Маріуполь. Відстояли – Перемогли”.
На превеликий жаль, на сьогоднішній день Героя, який зробив величезний внесок збереження державности України- офіційно не визнано Учасником Бойових Дій. А за його місце в історії і за статус сім’ї захисника України змагають побратими і посестри, оббиваючи пороги високопосадовців. Впевнені, це питання часу!
Вічна Пам’ять Герою!
