Починаючи з 2014 р. гібридна війна, яку здійснювала Російська Федерація проти України протягом багатьох років, перейшла в гостру фазу, що позначилася анексією Кримського півострова та початком бойових дій на сході нашої країни.
Особливістю гібридної війни є те, що агресор не вдається до класичного воєнного вторгнення, а використовує поєднання прихованих операцій, диверсій, кібервійни, а також надає підтримку повстанцям, які діють на території супротивника. Перші ознаки гібридної війни з’явилися ще в середині 1990-х років і проявилися у войовничих антиукраїнських заявах В. Жиріновського та мера Москви Ю. Лужкова, особливо під час відвідувань останнім Севастополя. На міждержавному рівні російська сторона всіляко затягувала договірно-правове оформлення міждержавного кордону, розмежування Чорного і Азовського морів та Керченської протоки, створювала умови для максимального подовження термінів перебування в Криму бази Чорноморського флоту Росії.
На побутовому рівні серед населення культивувалася теза про те, що Україна залишається частиною імперії, яка через непорозуміння і внаслідок «підривної» діяльності західних країн, а також «бандерівців» усередині країни тимчасово перебуває поза межами єдиного імперського простору. Такої самої думки дотримується і нинішній президент РФ В. Путін, який неодноразово наголошував, що українці та росіяни – «один народ».
Особливо загострилися стосунки між двома країнами після Помаранчевої революції в Україні і проголошення курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Москва бачить Україну або як союзника на кшталт Білорусі, або у статусі країни «третього світу» з її подальшим використанням як джерела робочої сили, частини технологічного процесу та аграрного придатка. Оскільки розвиток ситуації в Україні, проєвропейські настрої переважної частини населення країни, підтримка західного курсу з боку США та об’єднаної Європи й відповідна фінансова і політична допомога унеможливили реалізацію першого варіанта, російське керівництво взяло курс на максимальну руйнацію і навіть знищення української державності.
