Основна функція ЗМІ на службі в режиму РФ – пропагандистська. Криза 2013–2014 рр. продемонструвала необмежені мобілізаційні можливості пропагандистської машини, створеної в сучасній Росії. Технологічно ця пропаганда є класичною практикою використання суспільних фобій, зокрема, шляхом створення образів уявних зовнішніх та внутрішніх ворогів.
Із початком гібридної війни проти України наголос робиться саме на зовнішніх ворогах (передусім ідеться про США). Внутрішні вороги сприймаються в основному як свідомі або несвідомі помічники зовнішніх (ця роль у Росії відведена лібералам).
Пропаганда, заснована на образі зовнішньої загрози, дозволяє вирішити кілька завдань. По-перше, це мобілізація та об’єднання російського суспільства, яке насправді на сьогодні не є консолідованим унаслідок несформованості таких спільних ціннісних категорій, як нація та спільне розуміння її інтересів, демократія, громадянські права та свободи. По-друге, уявний військовий стан посилює та виправдовує узурпацію влади її лідером – президентом та його оточенням. І, по-третє, така пропаганда знімає з влади відповідальність за погіршення соціально-економічного становища у країні, екстраполюючи відповідальність за внутрішні проблеми на зовнішніх ворогів.
Медійна картина світу, що апелює до інстинктів та екзистенційних страхів аудиторії, повертає суспільну свідомість до архаїчних форм – утверджує чорно-білі уявлення про життя і всі його прояви, розділяє світ на «своїх – чужих», актуалізує концепції змови та особливої місії Росії. Цей стан колективної свідомості достатньо інфантильний і вразливий, тому є зручним полем для політичних маніпуляцій, дезінформації, бо дає можливість апелювати переважно до емоцій, адже суспільство вже не вимагає фактів і логічної аргументації.
