18 травня 2026 відійшов у Вічність відомий український політик та державний діяч – депутат Верховної Ради України ІХ скликання, член Комітету з питань економічного розвитку від фракції «Європейська Солідарність» Степан Кубів. Як повідомили лікарі, затаєний до часу у могутньому організмі невтомного та ініціативного Степана Івановича тромб обірвався раптово у понеділок вранці, а відтак раптово перегорнулася остання сторінка його яскравого земного буття.
Щедро наділений Божими дарами і талантами , Степан Кубів міг ще ефективно прислужитися рідній Вітчизні. Адже впродовж яскравого життєвого шляху він набув колосального досвіду як управлінець вищого рівня та патріот – державник. Коротко перекажу відомі віхи у діяльності Степана Кубіва: 2012 – 2016 рр. – народний депутат України 7-8 скликань; 24 лютого – 19 червня 2014 р. – Голова Національного банку України; 2015 -2016 рр – Представник Президента України у парламенті; під час Революції Гідності комендант Штабу національного спротиву; з 14 квітня 2016 р.і до виборів Президента України та депутатів Верховної Ради у 2019 році – Перший віце – прем’єр міністр України та міністр економічного розвитку і торгівлі.
Впевнений, що якби не раптова смерть у віці 64-х років, то Степан Кубів і надалі надійно тримав би стрій з побратимами- однодумцями і у відстоюванні державницького курсу у Верховній Раді, і у сприянні перемоги Сил Оборони України над російським агресором. Але, як гласить народна мудрість, людина мислить, а Господь креслить… .
Соцмережі рясніють щирими співчуттями та відгуками з приводу передчасної смерті Степана Кубіва – важкої і непоправної втрати для рідних та родичів; для усіх, з ким його зводила доля, хто звертався до нього за порадою, підтримкою або ж за допомогою; для друзів і соратників із патріотичного середовища громадян – державників та політикуму; для Української Держави, у розбудові якої брав активну участь, наскільки дозволяли обставини та можливості.
З великим смутком дізналися про відхід у Засвіти Степана Кубіва і ми, мешканці Новороздільської громади, які запам’ятали його як людину, котра дієво долучилася як до повернення із забуття визначного українського історика і науковця Івана – Мар’яна Кревецького, до слова, улюбленого учня Михайла Грушевського, який жив і певний час вчителював у Роздолі і помер у цьому давньому містечку у 1940 році у віці 57 років, так і до сприяння у спорудженні на місцевому цвинтарі на могилі, де похований Іван – Мар’ян Кревецький, пам’ятника .
“Іван – Мар’ян Кревецький – гордість Роздільської землі” – так назвала своє дослідження про відомого вченого вчителька місцевої школи світлої пам’яті Іванна Кіхтан, виданого друком у 2003 році. яка після виходу на пенсію, присвятила своє життя скрупульозному вивченню його життєвого шляху, педагогічної та наукової діяльності та, як могла, доглядала скромну могилу видатного вченого на Роздільському цвинтарі А коли 12 жовтня 2023 року пані Іванна покинула білий світ живих, її справу продовжила дочка, також педагог за освітою пані Оксана Корниляк (див. на фото). І шукала можливості виконати заповіт її матері – подвижниці – встановити на могилі Івана – Мар’яна Кревецького пам’ятник, гідний його заслуг перед Україною як історика – державника. Після згаданої публікації у “ВІснику Розділля” пані Оксана розшукала вашого автора, а далі ниточка долі звела її із Степаном Кубівим……..
Досі із хвилюванням пригадую як починалася ця історія. Зо два роки тому, упорядковуючи розгардіяш, на який насправді скидався мій “домашній архів”, натрапив на згадане вище дослідження Іванни Кіхтан про історика та науковця Івана – Мар’яна Кревецького. Тож вирішив надрукувати його із редакційною передмовою у “ВІснику Розділля”, а для більш повного охоплення читацького загалу про визначного вченого, який незаслужено перебував у забутті, вказаний текст розмістив на сайті міської газети та розповсюдив у соцмережах. Зізнаюся, не сподівався, що публікація отримає такий широкий резонанс. Якщо лаконічно, то саме завдячуючи цьому редакційному матеріалу, а також з легкої руки мого давнього приятеля Івана Маркевича, родича пана Степана, доля звела мене з Людиною з Великої Літери – Степаном Кубівим. Світлою особистістю, яка з гідністю та подиву гідною послідовністю та одержимістю виконувала свою важливу місію громадянина – патріота, який прагнув, попри об’єктивні і суб’єктивні перепони та відвертий спротив “п’ятої колони” росії в українському політикумі , наповнювати функціонування державних інституцій та управлінських механізмів і на верхніх щаблях влади, і в усіх царинах життєдіяльності українським змістом. Під час нечисельних зустрічей та розмов із Степаном Кубівим мене вражав його потужний інтелект, міцна організаторська хватка у вирішенні питань, інтелігентність та простота у спілкуванні. І скромність та доброта.
Вже понад рік після завершення місії Степана Кубіва у сприянні вирішення питанння спорудження пам’ятника Івану – Мар’яну Кревецькому у селищі Розділ та ініціативі у організації у Львівському національному університеті імені Івана Франка круглого столу “Боротьба за збереження національної державності: традиції та перспективи”, присвяченого науковій спадщині визначного історика із селища Розділ Івана – Мар’яна Кревецького , ми так жодного разу і не зустрілися, що й зрозуміло. Щоправда, інколи бачив кремезну статуру Степана Кубіва у залі Верховної Ради у стислих телевізійних блоках новин про парламент. І раділа моя душа, що мав за честь особисто знати видатного діяча – державника, розмовляти з ним, інколи сперечатися. Але ми були пліч – о – пліч у розумінні головної світоглядної основи для усіх українців, яку заповідав Іван – Мар’ян Кревецький: “Держава – передусім! Оце наш найвищий національний ідеал”…
* * *
20 травня у Соборі святого Юра у Львові відбувся Чин похорону Степана Кубіва. Відомого політика та державного діяча з належними почестями поховали на Личаківському цвинтарі.
Іван БАСАРАБ
(Світлини Оксани КОРНИЛЯК)
