10 років минуло від початку Євромайдану… Ніби так давно, бо ж скільки змінилося за цей десяток літ… І ніби ж не такий вже і великий відтинок часу?
Небесна сотня давно вийшла за межі тисячі…. Європа відкрила двері перед нами, хоча офіційно ще і не зовсім прийняла в своє співтовариство. А от Герої українці віддають душу й тіло за Волю та Незалежність… – і “Плине кача…” так часто і сумно лине над містами та селами….
Як воно було, 10 років тому? Діляться спогадами, хто голосно і публічно, хто у тихих розмовах у тісному колі близьких, хто із зажурою відмахується, та тепер, мовляв, подивіться що твориться, а хто гордо стверджує – з того все і почалося. А вистояли на Майдані – переможемо і у війні – оптимістично завершують.
21 листопада приніс до редакції фото 10-річної давнини Зеновій Горін – спогади, прізвища, дати… Втім, міцної приналежності до української нації та прагнення Волі Україні він, як і його друзі на фото, не втратив.
28 листопада 2013 року виїхали автобусами з Миколаєва. Були присутні на першому велелюдному мітингу 29 листопада. Зі сцени біля стели виступав і Василь Кіндрацький, який загинув 28 травня 2015 у с. Водяне Ясинуватського району Донецької області, вивісивши на вишці український стяг — український військовик-доброволець, заступник командира батальйону ОУН-ЗСУ, заступник голови Львівської крайової організації Народного Руху України, голова Миколаївської РДА Львівської області (2005—2010).
Поверталися додому пізно ввечері 29 листопада, тривожно спостерігаючи, як до майдану стягувалися темні хмари омонівців і навіть не підозрюючи, яке криваве побоїще станеться у ніч з на 30 листопада, практично змінивши вісь української історії… Потім була ще не одна поїздка…
Яремко Дмитро, Богдан Клим, Петро Горін, Михайло Тригуб, Камінський, Микола Моцяк, Ігор, Лідія Котеляк – усіх і не згадати
Діліться і ви в коментарях своїми спогадами, розповідями, фотографіями.
