Зазвичай наприкінці року ми робимо спробу підбити підсумки за рік минулий, закумулювати плани на наступний. Але наша розмова цього разу з начальником Управління культури, спорту та гуманітарної політики Володимиром ЗАСАНСЬКИМ стосувалася радше не року минулого, а загалом діяльності Управління, яке незабаром відзначатиме практично свій перший ювілей: у січні 2026 року минає 5 років з часу створення у Новому Роздолі Управління спорту, культури й гуманітарної політики, зумовлене новим територіальним утворенням – Новороздільська територіальна громада.
-Володимире Івановичу, пригадую одне з перших інтерв’ю з новообраним міським головою Яриною Яценко у грудні 2020 року, практично в перший місяць її роботи на цій посаді: вона наголосила, що 2021 рік буде роком культури і значна частина бюджету «піде» на культуру. Минуло майже п’ять років. Які зміни у культурній сфері громади відбулися?
-Зміни в культурі помітні. Так, наше Управління було створене 13 січня 2021 року. Ще у грудні 2020-го новостворена міська влада об’їздила села, які примкнули до Новороздільської громади, оглянули заклади культури, освітні заклади, сільські ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти). Враження, особливо від закладів культури, були гнітючі: відсутність опалення, елементарного ремонту, меблів, не говорячи вже про апаратуру. Як розповідали працівники, останніх роки район «махнув рукою» на села т.зв. ходорівського напрямку, мовляв, ви й так перейдете до Нового Роздолу, навіщо у вас вкладатися.
Почали із затвердження структури. Зазначу, нам вдалося зберегти практично усі заклади культури. Окрім, звісно, будівлі колишнього Станківецького клубу, Горішненського клубу, і бібліотеки для дорослих у с. Розділ, які були зовсім знищені і непридатні, тому ми їх і вивели з мережі. Інші ж почали помалу приводити до ладу.
Спочатку взялися за бібліотеки. 2021 рік (та й наступні) дійсно був роком бібліотек, можна так сказати. У вересні 2021 року, за проєктом, який запровадила Новороздільська міська рада та Управління культури, спорту і гуманітарної політики, відкрили бібліотеку для дітей у Роздільській школі – БібліоРозділля. Вдалося виграти проєкт, за який, пригадую, організували масове голосування у громаді, силами громади зробили ремонт, а вже сучасні меблі, обаднання для дитячого простору отримали від організаторів проєкту. Наступним було «відновлення» бібліотеки у с. Гранки-Кути, яка розташована у Народному домі села. Зроблено гарний ремонт із заміною вікон, дверей, підлоги як у приміщенні бібліотеки, так і у кімнаті керівника Народного дому і коридорі. Облаштовано також територію навколо Народного дому – облагороджено, пофарбовано паркан, встановлено сучасний дитячий майданчик. І у вересні 2023-го відкрито Бібліоняню – сучасний ігровий простір для найменших відвідувачів, також завдяки участі в проєкті від фонду ЮНІСЕФ. Отримані сучасні модульні меблі, розвиваючі ігри та книжки, потрібне обладнання допомогли створити дітям цікаве дозвілля, тут вони вчаться і комунікують, а ще це дає змогу батькам отримати вільний час для вирішення своїх справ.
У лютому 2022 року новосілля мали в старостинському окрузі с. Горішнє: в оновлене приміщення адмінбудівлі старостинського округу «вселилися» і сільська бібліотека, і медпункт. Тут зроблено новий ремонт, відремонтовано туалет, забезпечено гарячим водопостачанням і люди, приходячи сюди, можуть одночасно і проконсультуватися з медиком, і переглянути газети-журнали та взяти почитати книгу, і поспілкуватися зі старостою чи вирішити адміністративні питання тощо.
Згодом зробили ремонт і у бібліотеці с. Берездівці, забезпечивши елементарні умови для роботи: опалення, туалет, вода. Здається, звичні прості речі, але їх не було тут.
Окрім того, у міській бібліотеці для дорослих за проєктом посилення стійкості громад в регіонах України, який реалізований програмою розвитку ООН в Україні за фінансової підтримки уряду Великої Британії, було реалізовано чудовий проєкт: за кошти Новороздільської міської ради було зроблено ремонт і закуплено нові меблі, які стали окрасою БібліоХабу, а від організаторів проєкту отримали потужні ноутбуки і універсальну техніку – ксерокс, принтер і сканер, потужний безкоштовний Wi-Fi, тож мешканці можуть прийти і користатися усім цим.
Щодо Народних домів, то це складніше, бо це більш об’ємні споруди, тому й витрат потребують більше.
Влітку 2021 року створили комунальний заклад «Молодіжний центр» у Березині, вдихнувши життя у новозбудований клуб «на кільці», який до того стояв пусткою. Зробили ремонт танцювального залу у Народному домі селища Розділ і результат – там працює прекрасний танцювальний колектив «Радість», який вагомо заявив про себе і в громаді, і в області.
У листопаді 2024-го в приміщенні Народного дому с. Берездівці також відкрили Молодіжний центр – сучасний простір для розвитку й реалізації, для навчання та спілкування молоді Новороздільської громади. Проєкт реалізували у співпраці з ЛОДА, Львівським обласним молодіжним центром, громадською організацією «ПІ «Теплиця» та Дитячим фондом ООН (UNICEF Ukraine).
На жаль, проблемним є міський Будинок культури «Молодість». Там серйозно тече дах, тож ніяких ремонтів неможливо проводити. Мета 2026-го ироку – зробити дах на МБК «Молодість».
-Мова йтиме про ту позику, розголос про який поширився соцмережами у найвигадливіших розповідях?
– Питання не в позиці. Є потреба ремонту даху. Площа даху велика, тож це дорого обійдеться. Є два варіанти: або зробити плоский дах єврорубероїдом, або шатровий дах, що, звісно, дорожче, але надійніше і довговічніше.
Тепер про цю т.зв. позику. Європейський банк розвитку (це міжнародна фінансова організація, створена для підтримки ринкових реформ та демократії в країнах Східної Європи до Центральної Азії, включаючи Україну, якій він є найбільшим інвестором – авт.) розігрує уже третій рік поспіль конкурс на термомодернізацію будівель. Наголошую – термомодернізація, у яку входить капітальний ремонт даху, утеплення стін, заміна вікон і дверей, реконструкція системи теплопостачання і електропостачання, сонячні батареї тощо. Тобто це не просто взяти кредит, за отримані кошти проводяться усі ці роботи. Зрозуміло, зменшуються витрати на опалення, освітлення будівлі, ось ці зекономлені кошти і підуть на виплату позики. Під 3 % річних, а таких відсоток це рідкість. Хоча усі розвинуті країни живуть на позиках. До речі, до нас приїжджали професійні експерти, які прораховували коефіцієнт корисної дії після виконання усіх вимог з термомодернізації будівлі. Розглядали три будівлі – міську лікарню, дитячий садок «Малятко» (№8) і МБК «Молодість». Найвищим ККД буде у Будинку культури. І ще одне – це цільові кошти, які можна використати суто на термомодернізацію будівлі і їх ніяк не можна перекинути на інші потреби. У цьогорічному конкурсі подали заяви 7 громад Львівської області і десятки з усієї України, в т.ч. і з Дніпропетровської, прифронтової області. Люди розуміють – війна закінчиться, життя триває і потрібно буде відбудовувати і відремонтовувати все.
На сесії депутати голосували за дозвіл взяти участь в проєкті. Результатів конкурсу ще не маємо.
Але головне зараз – МБК «Молодість», який технічно у жахливому стані. А це будівля в центрі міста, один із головних закладів культури, яких в Новому Роздолі зрештою не так вже і багато – ще школа мистецтв ім. О. Рудницького та бібліотеки.
Так що завданням 2026-го буде дах над МБК. Наступним буде питання будівлі Народного дому селища Розділ: будівля не нова, появилися також проблеми, ми розробили уже проєкт і будемо проводити там капітальний ремонт.
–Прийшла вести мову про культуру, а говоримо переважно про ремонти, умеблювання, техніку, водо- і теплопостачання, дахи. Якась суто господарська тематика.
-Так і є. Бо без належного господарства не буде культури. Все взаємопов’язано.
Приміром, зробили танцювальний зал – як результат маємо танцювальний колектив, де займається понад 50 дітей чотирьох вікових категорій. У Молодіжному центрі НД с. Берездівці щотижня заходи, молодь збирається, спілкується. У різномнітних гуртках, які діють в МБК «Молодість», також займається близько 200 дітей. Це наші діти, яких забрали з вулиці, від телефонів і гаджетів, які спілкуються, зустрічаються, їздять виступати, представляють нашу громаду. Це ж чудово.
У місті працює прекрасна школа мистецтв ім. О. Рудницького. Її директор, Михайло Васильович Рудницький, живе нею, вкладає по максимуму. Там здебільшого діти займаються уже більш професійним високим мистецтвом, що за кордоном взагалі дуже дорого і малодоступно. А щодо оплати, то місячна плата в школі мистецтв коштує менше, аніж один платний урок у приватника, а тут дитина три рази в тиждень ходить на заняття і, крім основного інструменту, освоює теоретичні знання і отримує свідоцтво.
–Ваше Управління займається не лише культурою. Ще й спортом…
-Так. Місцева дитячо-юнацька спортивна школа наразі не належить до нашого управління. Зміни також є. Зароджуються спортивні громадські організації на платній основі, такі як футбольний клуб «Новий Розділ» (цьогоріч він став чемпіоном Першої ліги Львівської області – надзвичайно гордимося нашими футболістами), Академія футболу «Розділля», Молодіжна громадська організація Спортивний флорбольний клуб “Скіф”, спортивний клуб дзюдо “Титан-Спорт”, Кіокушин-кан карате клуб «КЕЙКО», клуб спортивного танцю “Фоловей” й інші. А в спортивній школі недобір дітей. Хоча альтернатива має бути, бо ж не усі батьки в змозі оплатити спортивну секцію дітям.
Головна проблема, напевно, кадрова. У громадських організаціях тренери молоді, сучасні, на одній хвилі, так би мовити, і з дітьми, і з батьками, часто організовують поїдки на змагання, на виступи.
А в державних спортивних школах, у закладах культури все тримається переважно на «ветеранах». Молодь не хоче йти працювати через мінімальні зарплати.
Вакансії є, тож запрошуємо молодих спеціалістів та фанатів культури й спорту.
-І гуманітарна політика. Що за нею стоїть?
-Гуманітарна політика включає в себе молодіжну політику, оздоровлення молоді і медицину. Наше управління координує роботу міської лікарні.
Це напевно найбільш складна ланка роботи. До війни це було складно, зараз – дуууже складно. Бо з відомих причин молодь масово виїжджає за кордон. Та й, напевно, 95 % студентів, які їдуть у вузи на навчання, не повертається до своїх міст і сіл.
Свого часу ковід, потім війна спричинилися до того, що люди відвикли від заходів, зникла потреба збиратися на концерти, на різного роду масові святкування.
–Культура, як відомо, завжди фінансувалася по залишковому принципу. Але по ваших Програмах – розвиток культури, спорт, молодь Розділля – часто кошти зекономлені, які перекидаєте на інші потреби. Як вам вдається ще й економити? Спонсори допомагають?
-Це не стільки спонсори, бо зараз усі збори йдуть на підтримку воїнів, а радше те, що багато заходів або не проводимо взагалі, або проводимо власними силами. Приміром, на День міста чи день Незалежності не запрошуємо артистів, а все власними силами – вивозимо свою апаратуру, свою сцену використовуємо або сходи МБК, виступають наші колективи. Витрати на заходи все-одно є – це подарунки дітям-учасникам, кошики квітів, лампадки при пошануванні Героїв, вручення дипломів, подяк, нагород, але не такі вже й великі.
Приміром, не проводимо конкурс піаністів, поки війна. Якби не війна, проводили би день кожного села, як були свого часу «Березинські фестини» чи свято Купала у селищі Розділ, чи родинне свято “Єднаймося в одну міцну родину” в Тужанівцях.
Війна нас багато в чому відкинула і обмежила…
-…і все ж. Культура, спорт, та ж молодіжна політика у час війни – це потрібно?
-Безумовно. Культура це ж не просто співати-танцювати, культура – це і виховувати, це формування дитини як українця, це національне виховання. Виховує і спорт, ще й загартовує. На виступах ми отримуємо задоволення, діти привчаються до дисципліни, до відповідальності, до комунікації, діти усвідомлюють себе українцями, нацією, з гордістю і захватом.
Взагалі багато в чому саме культура робить нас нацією. Багато додала успішна реформа децентралізації. А вболівання за українських культурних діячів, гордість за досягнення українських спортсменів, захоплення творчими досягненнями українців – от як книги, фільми, та навіть відома відеогра «Сталкер» прославила нашу країну серед молоді всього світу, Так, багато мешканців східних областей розмовляли російською, але ідентифікували себе українцями і гордилися нашими українськими досягненнями.
Це зрозумів і наш одвічний ворог, тому так багато вкладався у пропаганду російської мови, пісні, культури, телебачення, тому й розпочав війну, бо зрозумів – Україна стає на рівень вищою, Україну втрачає як безмовного сателіта.
Відома фраза прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, якою він відповів на пропозицію скоротити бюджетні видатки на культуру та освіту в розпал Другої світової війни, “Так за що ж ми тоді, власне, воюємо?”, – це і про нас.
Маємо розвивати культуру, спорт, щоб молодь розвивалася і думала, як жити і розвивати Україну.
Розмову вела Віра ВЛАСЮК
