КОТИГОРОШКУ
****************************
Присвячується Іванкові Белейчику….
Де ж Ти заблудився, мій Котигорошку?
Звідки виглядати Тебе, сину, іздаля?
Там, в краю чужому, усього потрошку
Довелось зазнати, біднеє дитя…
Мужності і віри в бою не забракло:
Не здалися ворогу хижому в полон…
Та скажіть ви, люди, як то в світі, як то
Посилати сина юного на скон?
Із Котигорошка став ти сильним левом,
Гордим, неприрученим степовим конем…
І коріння роду проросло тут древом:
Став Ти мужнім легінем, вітром – Мустангом.
Як змужнів Ти, сину… Наш Котигорошку!
Як Тобі ця личить зріла борода…
А в очах глибоких – усього потрошку:
Болю і молитви, любові сльоза.
Повертайся вітром Ти на Батьківщину!..
Не зустріне мати, батько і сім’я…
Ти на світі бідна-бідна сиротина!
Україна рідна – матінка Твоя!
Бережу у серці – спогади про Тебе…
І Твої незграбні від душі слова,
Скручені у згорточок, мов краплинка неба:
“Як Ви тут живете? Як школа? То був я …”
Ти зізнався в пустощах… Дитяча провина…
А яке ж шляхетне серце золоте!
Ой якого втратила Україна сина!
І немає ради – радоньки на те…
Скільки не повернеться тих Котигорошків –
Мужніх і зухвалих воїнів – синів…
Ти прожив на світі зовсім-зовсім, трошки…
А лишив по собі безліч діл-слідів!
Звідки виглядати вже, мій Котигорошку?
Десь в степу далекому вітром вільним став…
Я Тебе чекатиму в снах-думках, Горошку!
На алеї слави Героєм постав…
Тихо шепче вітер забуту молитву…
Ніжна горобина обійме гіллям…
Припинив Ти, сину, світову гонитву…
Ти за мир і землю заплатив життям!
************************************
Світлана КОРОЛЬ 
24.10.2024
