Сьогодні у Кам’яному Ходорівської територіальної громади – рідному селі полеглого за Україну новороздільця Івана Николина, який в дитинстві відвідував дошкільний навчальний заклад «Голубок», навчався в Новороздільському ЗЗСО № 3 ім. А. Гергерта, працював на підприємстві «Хліб Трейд» в місті Новий Розділ, а цьогоріч, невдовзі після Різдвяних свят, пішов служити Збройні сили України і 5 вересня загинув смертю хоробрих у бою з ворогом у Запорізькій області, відбувся Чин похорону.
У вінок пам’яті про 36-річного Героя, людину честі і обов’язку, світлої пам’яті Івана НИКОЛИНА у післяслові – відгуках тих, хто його знав, які репортер газети “Вісник Розділля” почув 11 вересня, у день прибуття у Новий Розділ кортежу із тілом полеглого воїна – земляка.
Олена ПОПОВИЧ, вчителька ЗЗСО №3, класний керівник класу, у якому навчався Іван Николин:
– «Скрізь є життя сповнене героїзму, але нехай це тобі не заслонить справжніх чеснот», – таким було моє побажання моїм першим випускникам, випускникам 2004 року.
Саме в цьому класі і навчався новітній Герой – Іван Николин. Тоді навіть не спадало на думку, що вонги, учні мої, будуть учасниками війни, що їм випаде на долю захищати нашу неньку – Україну.
В моїй пам’яті Іван – надзвичайно скромний хлопець, але завжди активний в житті класу, здібний учень, вихований, ніколи умисне не привертав до себе уваги і не хизувався.
Навіть через стільки років неможливо не пам’ятати його добрі, щирі очі і … надзвичайно довгі вії.
Однокласники любили і пам’ятали свого Івана. Говорили, що Іван – душа класу. А ще говорили, що біля нього ніхто не був голодний, ділився всім, що мав, і навіть …віддавав своє.
Був у добрих стосунках з людьми, завжди був Собою.
Сумно говорити про Івана в минулому часі…Іван буде жити до тих пір, поки його будуть пам’ятати люди на Землі.
Вічна, світла, добра пам’ять Герою. Найщиріші співчуття рідним та близьким Івана.
Не порушивши людських чеснот, загинув за нас,
Не зрадив ні себе, ні Присягу, ні Україну
Спочивай з Богом, наш Іванку.
Андрій МЕДВІДЬ, друг і співпрацівник Івана Николина на підприємстві «Хліб Трейд»(на фото справа):
-З Іваном ми давні друзі, оскільки живемо у районі густонаселеного міського масиву, який новороздільці називають «Бамом». І хоча ми вчилися в різних школах, це ожодним чином не послаблювало нашу дружбу. Нас зближували спільні інтереси, а також спільні походи на риболовлю і в Новому Роздолі, і за межами міста. А також спільна робота на підприємстві «Хліб Трейд».
Іван працював водієм і розвозив нашу свіжоспечену смачну і якісну продукцію замовникам у Львівській та Івано – Франківській області. До речі, повістку у військкомат він отримав невдовзі після цьогорічних різдвяних свят від працівників центру комплектації та соціальної підтримки уНовому Роздолі , як кажуть, на вулиці, зокрема, поблизу автозаправки. Трішки ошелешений цим випадком, Іван невдовзі зателефонував і, жартуючи, розповів, як його «воєнні мобілізували». Утім, мені здається, що він навіть зрадів, що так сталося.
Проходження медогляду у військкоматі та оформлення відповідних документів для проходження служби в лавах ЗСУ, якщо не помиляюся, зайняло всього – два-три дні. Тож невдовзі Іван зателефонував мені із військової частини у Чернігівській області, де він проходив навчання.
Згодом друг Іван був водієм відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини, у якій проходив службу.
27 липня Іванові виповнилося 36 років. А через півтора місяця, 5 вересня, у бою з російськими варварами поблизу села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області завершився його земний шлях і шлях лицаря – захисника Вітчизни.
Спочивай з миром, друже, горджуся дружбою з Тобою. Хай земля буде тобі пухом…
Христина КУЛЯВИЧ, дружина Івана (цей допис з її сторінки у ФБ напередодні прибуття кортежу із тілом героя у Новий Розділ; у ці скорботні дні чину парастасу та чину похорону Христя з горя від непоправної втрати немала сили ще щось додати репортеру до сказаного)
– Боженько, не хочеться вірити, що тебе більше немає! Мій Ванічка (як я тебе все називала), а тепер ТОРЕТТО позивний, наш Герой, якому навічно 36…
Ти був найкращим татом для нашого 11-річного синочка Дем’яна , між вами був такий міцний звʼязок, що не можу уявити, як зараз жити без тебе. Але ти тепер став нашим янголом-охоронцем, який буде завжди поруч.
Дякую тобі за всі роки які ми прожили разом, за любов, підтримку та доброту. А тепер тільки сум та сльози.
В тебе була можливість перейти в ТИЛ, але ти казав :«Як я можу лишити своїх хлопців…»
Ми пишаємося таким твоїм героїзмом, ти віддав найцінніше своє – ЖИТТЯ. Герої не вмирають, ти назавжди в наших серцях!
ХХХ
Колектив редакції висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого за Україну Івана Николина з приводу непоправної втрати.
Іван БАСАРАБ
