На подвір’ї сільського старости Станковець-Тужановець Наталії Зінченко мешкає незвичайний гість – лелека.
Ще влітку минулого року, коли волонтер Олег Павлишин проводив у Станківцях табір для дітей військовослужбовців, хлопці зауважили одинокого птаха, який не полетів зі своєю зграєю у теплі краї. Наприкінці серпня усі відлетіли, а він один залишився. На прохання старости юнаки і спіймали птаха, який сам вийшов до людей з очеретів.
“Він був дуже знесилений і мав пошкоджене крило: або високовольтну лінію зачепив, або лисиця десь підстерегла, – оповідає Наталія Іванівна. – Я його погладила, взяла на руки, він так пригорнувся до мене. Привезла додому. Кілька днів вливала рисовий відвар,бо птах був безсилий, потім тижнів два годувала: маленькі шматочки риба клали в дзьоб. Навчився! Курячі серця, відрізки м’яса тепер смакує залюбки”. А ще лікувала бузька: крило нагнивало, тож і рану чистила, і засипала антибіотиками.
Свого гостя Наталія Іванівна кликала Буся, а потім її мама запропонувала нове ім’я – Вовчик. Так і прижилося.
Птаха відвезла в клініку до Львова, до п. Соломії, йому робили і рентген крила, який показав – на пошкодженому крилі наріс кістковий мозоль, головне, нерв зберігся, крило піднімається, розпростується, що дуже добре. “Якщо піде за лелеками, то буде добре, а як не полетить зі своїми, то доведеться восени ставити штиф і за зиму все вирівняється. Врятувало те, що лелека молодий, ріс і крило зажило”, – прокоментували стан пацієнта ветеринари. Визначити стать бузька, до речі, не вдалося.
Мешкає Буся Вовчик у літній кухні, де на столі накладена солома, тож як на гніздо заскакує.
Іноді клекоче, та й характер показує. Він вільно ходить по подвір’ю, по городу – днями навіть крота спіймав.
Останніми днями, зауважують сусіди, лелека намагається злітати. Напевно, ще важко вдається, бо ненадовго, та й від серпня минулого літа ще не літав, тож м’язи слабкі.
Сім’я дуже звикла до свого пернатого мешканця – і бажає йому одужати і приєднатися до своїх, віднайшовши вірну лелечу пару.
