В знак скорботи за вбитим на війні Героєм Володимиром Шведом на території Новороздільської громади 25-27 липня були оголошені Днями жалоби. У населених пунктах громади приспустили синьо-жовті стяги та почепили жалобні стрічки.
Війна продовжує забирати найкращих!
Під час виконання бойового завдання, на околицях смт. Великопілля Херсонської області, внаслідок ворожого обстрілу загинув новорозділець, 29-річний ШВЕД Володимир Миколайович, єдиний син в сім’ї! Загинув 21 липня. Бій тривав з 9 ранку до пізнього вечора. Осколок попав Володі у голову.
Висловлюємо співчуття сім’ї, родині, близьким та друзям з приводу загибелі молодого захисника.
Похоронили Героя у с. Вільхівці Жидачівської громади, де проживають його рідні. Цього дня оголошено День жалоби й на території Жидачівської громади.
Цього дня – 28 липня, у день святого рівноапостольного великого князя Володимира ангел-хоронитель проводжав іменинника Володимира Шведа до раю, бо цього ж дня – День державності, яке Україна цьогоріч вперше офіційно відзначає – і юний Герой найвищою жертовністю, ціною власного життя, виборював українську Державність, а таким місце – лишень в раю. Новороздільська громада, владика Богдан Манишин, рідні і друзі, а згодом і громада Вільхівців провели в останню путь Володю Шведа у день його іменин – 28 липня.
Володимир був дуже доброю і чуйною людиною та подавав великі надії для всієї родини, акцентували на цьому увагу усі, хто з ним ішов певний час поряд по життєвому шляху і з ким нам вдалося поспілкуватися.
Народився Володимир Швед 24 березня 1993 року. У 2000 році пішов у перший клас Новороздільської ЗШ №3, де і навчався до 9-го класу.
Марія Богданівна Качала, класний керівник, не могла стримати сліз, згадуючи шкільні роки Володі: «Молодші класи. Таке миле, завжди усміхнене карооке хлопченя, невисоке і дрібненьке. Володя зростав, але оця його доросла самовиваженість і уміння спокійно вирішувати будь-які питання росла з ним. А з віком додалося і надзвичайно розвинутке почуття справедливості. Для всіх нас, друзів, однокласників, учителів, він закарбувався в пам’яті позитивним і спокійним юнаком. Єдина дитина в сім’ї. Навіть не уявляю, де беруть сили батьки пережити таке горе. Мама його була дуже добра і дбайлива жінка, дбала про єдиного сина, завжди активно цікавилася його шкільним життям. Після закінчення 9-го класу пішов навчатися у Новороздільський професійний ліцей будівництва та побуту (6-те училище), закінчивши яке одразу пішов на строкову військову службу в ЗСУ: «дуже хотів служити в армії» – оповідала мама при зустрічі».
Не може стримати сліз і заступник директора Новороздільського професійного ліцею будівництва і побуту Іванна Іванівна Заяць, адже «скільки уже наших учнів полягло за Україну, молодих, перспективних, наш цвіт і наше майбутнє. А перед очима – зовсім юні хлопчаки, які приходили до ліцею на навчання. Таким пригадую і Володю – на диво стриманим і спокійним підлітком, адже у його віці хлопчаки часто поводяться шумно, проявляючи формування характеру. Навчався на електрозварника.
До речі, пішов працювати по спеціальності на «ДМЗ «Карпати» після проходження строкової служби в рядах української армії. Дружив з Романом Кузнєцовим, який також зараз на фронті. Війна, кажуть, перевіряє всіх, ні, не змінює, але загострює і ніби оголює сутність людини».
На передовій лінії війни з російським загарбником і «квартальний» друг Володі Віктор Ігнатовець, тож зв’язатися з ними ніяк не випадало. Про друга дитинства розповів Роман Будз: «У дитинстві ми дружили, постійно на кварталі то ігри граємо, то шахи зібралися пограти, і ніколи Володя не був учасником частих хлоп’ячих конфліктів. Він був найбільш добрий і спокійний з усіх хлопців. У компанії цінували, що вмів спокійно та виважено вирішити якісь суперечки чи конфлікти. Після служби в армії працював на «ДМЗ «Карпати», звідки і пішов на війну в лави ЗСУ, отримавши повістку. Не віриться і дуже важко прощатися з друзями дитинства. Слава Героям!».
