Свіжий понеділковий ранок. “Школярик” – біля Новороздільської міської ради.
З чого б це він зранку тут, подумалося, адже навчання немає?
Але сідали в нього не діти – а наші воїни, наші захисники, наша надія! Чоловіки, з наплічниками, хто у військовій формі, хто у спортивному стилі. Суворі, але спокійні, чимало – за усміхом ховали бентегу. Не стримували сліз хіба жінки, котрі проводжали…
Куди їдуть? – поцікавилася. Наразі – у військкомат у Миколаїв. А там – хто до лав ЗСУ, хто в загони Стрийської територіальної оборони. Словом, попереду – невідомість. Але – з позитивним відтінком, бо усі почуваються впевнено і переконані стовідсотково – буде перемога.
Пригадалося, як тішилися міським автобусом “Школяриком”….. І в страшному сні не приснилося б, що жовтенький веселий автобус возитиме озброєних чоловіків….
Але – везти до перемоги. Віримо.
“Моліться за нас!” – промовили на прощання хлопці.
Денно і нощно… І до перемоги…..
