Хіба що такими словами можна виміряти затрачені новороздільцем Геннадієм ПЕЧЕНЮКОМ власні фізичні і вольові ресурси на популярних велоперегонах , завдяки чому ветеран зумів на велосипеді … без ручки перемикання швидкостей першим перетнути фінішну стрічку в групі «70+»
Отже, 27 вересня у Львові таки відбувся веломарафон «Лвівська Сотка. Осінь», який традиційно із часу заснування змагань організовує Lviv Bicycle Club. Слід уточнити, що цьогоріч через карантинні заходи кількість учасників у порівнянні із попередніми турнірами була суттєво зменшена – із 1000 до 600. Після презентаційного урочистого проїзду від центральної Ратуші до межі міста Лева по вулиці Кульпарківській, учасникам велоперегонів суддівською бригадою було відведено ще декілька хвилин для підготовки до основного старту – заїзду на 92,1 кілометра трасою, що пролягала через населені пункти Пустомитівського та Перемишлянського районів.
Рівно в 11.00 год. розпочався осінній етап «Львівської сотки». І вперше в житті знаменитий 79-річний новорозділець через транспортні корки, які цього дня просто зашкалювали, ледь не спізнився на старт велоперегонів. А у поспіху долучаючись до 1-ї групи змагунів «70+», Геннадій Петрович забув витягнути із наплічника, який залишив у автівці одного з колег, пакет із водою та власноруч приготовленою вітамінізованою сумішшю – з родзинками, медом, пилком, фініками , які просто необхідні спортсменам у такому виснажливому марафоні. Отож так і стартував без запасного енергетичного «пайка».
Але не ця деталь спричинила ветерану, без перебільшення, пекельний заїзд, бо, забігаючи наперед, відзначимо, що у одному з населених пунктів траси одна з волонтерок велоперегонів передала нашому земляку пляшку з водою та печиво, що дало можливість Геннадію Петровичу дещо підживити організм. Бо основною перепоною для повноцінної участі у веломарафоні була … несправність ручки перемикання швидкості на велосипеді. Адже ще 16 серпня на велеперегонах Gran Fondo Ukraine 2020, які відбулися у Старому Самборі, під час змагань вже на старті Г. Печенюк виявив цю несправність , але, до речі, з дистанції не зійшов та ще й нагороду за спортивну упертість здобув.
Оскільки впродовж крайніх років відомий новорозділець представляє на усіх змаганнях ТОВ «ДМЗ «Карпати», тому не дивно, що адміністрація підприємства вирішила придбати необхідні для велосипеда Геннадія Петровича деталі. Утім, придбали тільки шестерні, а от вказаної ручки перемикання швидкостей заводчанам так і не вдалося роздобути до початку «Львівської Сотки». Мабуть, більшість спортсменів, тим більше іменитих та досвідчених, за таких обставин навряд чи ризикнули б змагатися на несправному велосипеді. Але ж тільки не Геннадій Печенюк! Він таки вирішив випробувати свій потенціал на «Львівській Сотці», незважаючи на плачевний стан велосипеда…
Як згодом Геннадій Петрович зізнався Вашому автору, за все його тривале спортивне життя ця велогонка була най – най – важчою. По – перше, несправний ровер, по – друге, довга 100-кілометрова дистанція на майже гірських дорогах, по – третє, холодний пронизливий осінній вітер та безперестанний від старту до фінішу дощ. Утім, спочатку 79-річний Геннадій Петрович стартонув нормально і не відставав від молодших колег по групі , більшості яких тільки ледь минуло сімдесят. Ба більще – на підйомах навіть випереджав їх. А далі, на спуску, перевага зводилася нанівець: через поламку згаданої ручки передач не було змоги переключити швидкість, от і опинявся позаду. А таких підйомів – спусків на трасі було декілька. Геть виснажений, до останньої нитки промоклий, Геннадій Петрович разів з 15 подумував зійти із дистанції, бо відчував, що підходить до межі людських можливостей.
Проте внутрішній голос підказував: мовляв, потерпи, їдь скільки зможеш і ще трішечки…І Геннадій Петрович прислухався і тиснув на педалі, скільки мав сил. І сталося майже немислиме – вважаючи, що фінішу досягне другим, що теж було б подвигом, новорозділілець побачив, що його найближчий суперник із Червонограда через перевтому з’їхав з траси на узбіччя., щоб перевести подих. От Г. Печенюк і скористався шансом, таки фінішувавши першим у своїх групі «семидесятників з плюсом». Головний суддя змагань С. Набойщиков, вручаючи ветерану медаль (див. на фото), нагадав присутнім, що це вже четверта «Львівська Сотка» з участю Геннадія Петровича. Та ще яка яскрава участь! До речі, він же поділився із новороздільським «залізним» велосипедистом своїми бутербродами та побажав, аби Геннадій Петрович надалі змагався на 100-відсотково справному велосипеді і щоб здійснилася його мрія – взяти участь у Всесвітніх Олімпійських Іграх ветеранів, які у 2021 році відбудуться у Японії. Побажаємо цього ветерану і ми, новороздільці. Адже було б здорово, якби Геннадій Петрович представляв наше місто на такому планетарному олімпійському форумі…
