Про ці та інші дивні людські мотивації – у повідомленні на сторінці Olena Borniak у Facebook.
Дивно що 1 година в церкві – це дуже довго, а 1 година на вечірці – зовсім швидко.
Ми намагаємося зайняти передній ряд на концерті і задній – у церкві.
Ми віримо інтернету, але сумніваємося в Біблії.
Жарти в мережах поширюються як вогонь, але отримавши слова про Бога, ми не пересилаємо їх нікому.
Дивно, що 500 гривень стають нікчемною сумою, якщо ми йдемо до супермаркету, і сумою величезною, якщо ми віддаємо їх до церкви.
Одного разу пізно ввечері молодий чоловік повертався з церкви, коли бандити влаштували перестрілку посеред вулиці, і випадкова куля влучила в цього перехожого. Люди подумали, що він убитий, але куля влучила в Біблію, яку він ніс під курткою. Він відкрив пробиту Біблію – куля застрягла на вірші псалма: “Тисяча впаде по лівий бік від тебе, і десять тисяч – по правий, а ти не будеш вражений”.
Чому ми дрімаємо на молитві, але бадьорі на тригодинному фільмі?
Чому кількість парафіян у храмах зменшується, а бари і клуби переповнені?
Бог сказав:
“Якщо ти зречешся мене перед людьми, Я зречуся тебе в Судний день“.
