Коли у четвер, 24 квітня, поспішав на чин похорону воїна Олега Баландюка у храм Воздвиження Чесного Хреста ПЦУ с. Берездівці, стрінувся дорогою з моїм приятелем дитинства Русланом, бійцем “Правого сектора”, який минулого року отримав важке поранення у бою і вже з – пів року проходить “тягучу” бюрократичну процедуру отримання інвалідності . Як завжди, тепло привіталися Оскільки, через наведену вище причину, на довшу розмову часу було катма, то я про це прямо сказав другові, додавши, що якось побалакаєм іншим разом. Виявилося, що Руслан знав воїна, на похорон якого я поспішав, як і те, що його ховатимуть з певних причин без воїнських почестей. “Тут треба конче знати причину, але, які б обставини з ним не трапилися на війні, можливо, на це вплинуло поранення, проте він мій побратим, який понад рік тому став на захист Вітчизни, і йому пасувало б упокоїтися на цвинтарі серед своїх, військових”, – висловив свою думку ветеран війни і смачно затягнувся цигаркою.
Я промовчав, бо що моє слово проти слова солдата! Однак увесь шлях роздумував над словами товариша і поки дійшов до церкви, пригадав, що це вже не перший випадок у нашій громаді, коли деяких воїнів проводжали у останню путь без військових почестей, а на цвинтарі не ховали у відведеному для військовослужбовців – захисників просторі. Аби не спровокувати неправильних висновків, відразу уточню і наголошу, що влада Новороздільської територіальної громади до такого порядку поховання не має жодного відношення, бо це питання категорично регулюється відповідною статтею, що має назву “Порядок проведення військового поховального ритуалу” діючого Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого відповідним Законом України. Отака сувора буква закону…
Коли увійшов в храм, там вже розпочалася заупокійна Служба Божа, яку відправляв о.Богдан Лесюк. Під склепіннями величної цервки у скорботі перебували місцеві мещканці, представники влади – перший заступник міського голови Новороздільської територіальної громади Михайло Гулій, Берездівецький староста Дмитро Сапига, друзі та родичі Олега Баландюка. У невимовній печалі та задумі біля труни сиділа у кріслі через немічність матінка воїна пані Софія (батько покійного, пан Роман, який з дружиною раніше працював у Новороздільській газовій дільниці, помер років з надцять тому), а неподалік стояли оповиті тугою його дружина Світлана та донечка Сніжана.
Мабуть, і рідні, ті, хто знав Олега, подумки згадували «свої» епізоди спілкування та “пересікання” з Олегом у земному житті. За відгками, які згодом повідомили репортеру близькі йому люди, Олег, 1976 року народження, був приязним і жартівливим (власне, таким знав і його батька), добрим за вдачею, готовим прийти на допомогу усім, хто до нього звертався. Його життєвий шлях укладається у канву середньостатистичного мешканця громади: навчався у Новороздільській СШ №3 (тепер ЗЗСО), по закінченні навчання здобув фах водія. Працював водієм у місцевій Автобазі. Згодом – служба в армії, одруження з місцевою дівчиною, спільна радість від народження донечки. І одноманітні будні та робота – спочатку постійна, а коли настали сутужніші часи, заробітчанська. Було й таке, що перебивався випадковим заробком.
У 2023-у році Олег Баландюк отримав повістку з ТЦК виконати свій військовий обов’язок і, як сотні й сотні земляків, пішов на війну захищати Україну від російських нелюдів – агресорів. Постійно підтримував зв’язок з рідними та близькими, а найбільше із Берездівецькою волонтерською спільнотою “Фенікс”, яка дуже активно допомагає військовослужбовцям, організовує збори на потреби ЗСУ, підтримує постійні контакти із воїнами – земляками (свого часу “Вісник Розділля” висвітлював багатогранну діяльність членкинь спільноти, яку очолює місцева мешканка Леся Грохола).
Пані Леся оповіла вашому автору про один красномовний випадок з участю Олега Баландюка, який характеризує його як світлу, позитивну людину. Ця подія, про яку вона докладно описала на своїй сторінці у соціальних мережах, відбулася у жовтні 2024 року : “Дорогі друзі, хочемо з Вами поділитися враженнями від сьогоднішньої зустрічі з нашим Захисником – земляком Олегом Баландюком. На початку серпня дівчата з Громадської організації “ФЕНІКС” мали можливість передати подарунок від Олега для учня Лук’яна Іваницького за малюнок-оберіг, який захищав воїна на передових позиціях. Так сталося, що довгий період часу Олег не виходив на зв’язок, ( навіть вже був оголошений, як зниклий безвісті ). Дякуємо Богові, наш Олег ЖИВИЙ!!!! Мав поранення, був у госпіталі і зараз приїхав до рідної домівки, навідати матір та односельців. Він в доброму гуморі, коли ми запитали: “Чому ти не давався чути!?” , то Олег сказав, що він “є писарем, багато роботи, …” Бажаємо йому, щоб він і надалі залишався таким щирим та позитивним, міцного здоров’я, нехай Господь Бог оберігає усіх наших Захисників!!!“…
Про деякі описані обставини репортеру вдалося з’ясувати докладніше: восени 2024-го у місцеве ТЦК надійшло сповіщення з військової частини, де служив Олег Баландюк, про те, що він під час проведення бойових дій зник безвісти. Згодом з тієї ж частини повідомили, що військовслужбовець знайшовся, він поранений, евакуйований в госпіталь у м. Дніпро, а звідти скерований у лікарню у м. Вінницю, де проходив курс лікування.
Про те, коли саме воїн прибув у Берездівці, повідомила вище пані Леся Грохола…
Відтоді минуло пів року – і от минулого тижня Олег Баландюк передчасно спочив у Бозі. Важливо уточнити – військовослужбовець Олег. 24 квітня його не проводжали у останню путь з військовими почестями, хоча він до останнього подиху перебував у статусі військовослужбовця. Мимоволі спало на думку відоме звернення київського князя Святослава до дружинників, які запам’яталися ще зі шкільних років: “Мертві сорому не імуть“. Можливо, їх навіяли слова о. Богдана, мовлені у храмі, у яких він з душевним болем розмислював над діючим бюрократичним приписом, згідно з яким одних воїнів ховають у одному місці на цвинтарі, а інших – у іншому. Власне, над цим питанням розмислюємо і ми – і не знаходимо єдиної відповіді…
По завершенні Чину похорону Олега Баландюка очільниця ГО “Фенікс” Леся Грохола написала на своїй сторінці у Facebook слова співчуття: “Сьогодні небеса прийняли нового янгола-охоронця воїна Олега Баландюка! Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким воїна Олега. Це важка втрата, і ми розуміємо як їм зараз важко. Хай його світла душа зігріває їхні серця в скорботі…
Вічна пам’ять герою!!! Життя коротке, але слава вічна. Олег завжди буде в серцях тих, кого він оберігав!!!”
Підготував Іван БАСАРАБ
