• 2021-01-02

Ростислав ГАПАТИН: «І в умовах «ковідних» приписів завод «Карпати» не спіткнувся та виконав взяті зобов’язання...»


Ростислав Гапатин



Читацький відгук на видання «Два в одному, або Як книга директора ТОВ «ДМЗ «Карпати» Ростислава ГАПАТИНА «Сучасний вагонобудівний завод» («Вісник Розділля», №45 від 4.12.2020 р.), викликав у місті очікуваний резонанс. Причому однозначно схвальний. Адже у оригінальному літописі, насиченому цікавим фактажним матеріалом та понад сотнею фотографій працівників, керівників та засновників, а також зразків продукції заводу, висвітлено вражаючий поступ підприємства до теперішнього статусу одного з 3-х перших виробництв вагонобудівної галузі України. Причому, не обійдено увагою і непростий етап перебування заводу у складній ситуації суттєвого спаду виробництва, скорочень персоналу тощо, який, утім, вдалося остаточно подолати декілька років тому і вийти із стану стагнації.

Утім, у масиві позитивних відгуків вирізнялися і прохання подати докладнішу інформацію про діяльність заводу «Карпати» у 2020-му році, з підтекстом, мовляв, кажуть, що підприємство має певні проблеми із замовленнями, що призвело до скорочення працівників.

Відрадно, що репортера «Вісника Розділля», який наприкінці минулого тижня підготував, як кажуть, запитання з приводу, минулої суботи, 26 грудня, випередив директор підприємства Ростислав ГАПАТИН, запропонувавши інтерв’ю про підсумки діяльності підприємства. І от в ході відвертої розмови Ростислав Романович практично задовільнив і вказану допитливість городян щодо ситуації як із чисельністю працюючих, так і з реальним «портфелем замовлень». А також і про деякі зовнішні чинники, які, на жаль, вносять у налагоджений ритм управлінського процесу відповідний дисонанс.

Отже, коментар директора ТОВ «ДМЗ «Карпати» Р. ГАПАТИНА.


- Насамперед, направду приємно, що це вже стало доброю традицією – раз або двічі на рік інформувати новороздільців на шпальтах «Вісника Розділля» про справи на заводі «Карпати». Вважаю, що городянам цікаво знати, чим живе підприємство, які поточні виробничі результати та яка постає перспектива у році прийдешньому. Звісно, хочуть почути докладний звіт, як кажуть, без ретуші. І така увага свідчить про вагу, яку посідає у Новому Роздолі підприємство із 100-відсотковим українським капіталом, яке забезпечує городян робочими місцями, а місцевий бюджет – значними надходженнями. Тому намагатимусь викласти городянам інформацію про завод «Карпати» докладно, із порівняльним аналізом та у зрозумілому викладі.

А перш за все хотів би поінформувати загал про те, з якими показниками завод «Карпати» завершує 2020-й рік, який відходить в історію. Отже, станом на сьогодні на підприємстві працює 417 осіб. Притому, що на початок цього року чисельність працюючих складала не мало-не багато, а майже 800 осіб. Якщо вказувати на чинники такого суттєвого зменшення кількості працівників, то, в основному вони пов’язані як з «ковідними» процесами, так і з певним економічним спадом, внаслідок чого й довелося зменшити чисельність персоналу, аби довести її до того рівня, який можна забезпечити роботою.

Другий штрих: середня заробітна плата за 11 місяців 2020 року, тобто станом на 1 грудня склала 12 тисяч 845 гривень 53 копійки на одного працюючого. Уточню, що це середня зарплата без нарахувань, без додаткових обтяжень.

Третій штрих, який варто озвучити: загальна сума сплачених заводом «Карпати» податків за 11 місяців склала не мало-не багато, а 50 мільйонів 427 тисяч гривень. Окрім того, 14,2 мільйона гривень сплачено за імпортовані в Україну товари. Поясню, що завод купує матеріали для комплектації вагонів за кордоном з тієї причини, що в Україні такі поки що не виробляються. Окрім того, купує на європейському ринку новітнє обладнання, котрого немає в Україні. Звідси – й такі значні додаткові витрати.

Що стосується сплати податків в місцевий бюджет Нового Роздолу, то за 11 місяців 2020 року вона склала 12 мільйонів 208 тисяч гривень. Звичайно, що у порівнянні з цифрами 2019 року вказана сума суттєво нижча, але, як на мене, зважаючи передовсім на майже річний коронавірусний період, котрий не одне вітчизняне підприємство «поклав» в режим зведення кінців з кінцями, оці 12 мільйонів 208 тисяч гривень також і переконливо підтверджують, що наш завод таки гідно вистояв в суворих умовах антикоронавірусних заходів та приписів, працював безперебійно, вчасно виконував замовлення, а отже, дав можливість заробити працівникам заробітну плату та ще й сплатити такі значні податки. Тому не без оптимістичних ноток відзначу, що такий результат можна вважати маленьким плюсом у цьогорічній діяльності заводу.


- Пане Ростиславе, якось Ви таку скромну оцінку поставили славному колективу заводу, бо, й справді, якщо взяти до уваги зазначені вами обставини, то це явно не маленький, а, принаймні, твердий плюс...

- Гм...не буду надто сперечатися, бо щось схоже довелося почути з уст міського голови Новороздільської ОТГ Ярини Яценко, яка зо два тижні тому відвідувала наш завод. Після ознайомлення з виробництвом, яке її вразило масштабом та злагодженим ритмом трудового процесу, з досягненнями менеджменту, Ярина Володимирівна дала чимало позитивних оцінок нашій діяльності. Бо такий результат засвідчує реальний потенціал підприємства, підтверджує здобутий високий авторитет у вагонобудівній галузі.

А тепер щодо напрацювань на майбутній період. Сьогодні відповідально можу сказати, що завод «Карпати» сформував пристойний, тобто достатній портфель замовлень, аби колектив впевнено дивився у два грядущі місяці – січень та лютий. А отже, можу задекларувати, що наші обсяги виконання замовлень при тих потужностях, які натепер задіяні, при тій чисельності персоналу, який працює сьогодні, дозволяють забезпечити підприємство роботою на вказаний період. Додам, що і березень також виглядає у цьому сенсі незле, але поки що на цій характеристиці перспектив на перший весняний місяць і зупинюся.

Якщо вже ми домовилися про відверте інтерв‘ю, то хотів би зробити акцент ось на чому. Пригадаю, що і наприкінці 2019-го, і на початку 2020-го року я, користуючись нагодою виступу у газеті, звертався і до городян, і до депутатського корпусу і влади міста, яка тоді була у місті, з докладним інформуванням у «Віснику Розділля» про той пресинг та адміністративний тиск, який чиниться на завод «Карпати». Наводив і кількість запитів від податкової інспекції, розповідав і про ті кримінальні справи, які відкриті по заводу «Карпати» на початок 2020-го року. Одне слово, уповні ознайомив громаду із цією дивною ситуацією такої прискіпливої уваги до заводу зі сторони зазначених структур і закликав задуматися, чим це спричинено та до чого це може призвести. Як найсумнішу перспективу вказував навіть на можливість перенесення виробництва у місця, де створені сприятливіші умови для діяльності.

На жаль, під завісу року, що завершується, можу сказати, що, на жаль, ситуація у кращу сторону не те що не змінилася, а навіть дещо посилилася. Аби не бути голослівним, доводжу до відома городян, що на сьогодні порушено три кримінальні справи по заводу «Карпати» і по працівниках, ще дві судові справи перебувають в Касаційному суді України. Окрім цього, станом на сьогодні завод отримав більше 22-х запитів від податкової інспекції. І це свідчить, що той адміністративний тиск на завод «Карпати», що чинився у 2019 році, зберігається і на даний час.







- Але ж, якщо не помиляюся, у інтерв’ю для «Вісника Розділля» на початку цього року Ви висловлювали припущення, що усі зазначені вище справи та прискіплива увага податкової інспекції до заводу, як кажуть, шиті білими нитками. І радше спрямовані на «кошмарення» керівництва та виснаження. Невже і цього разу – ці ж самі «білі нитки»? Чи може така увага органів зумовлена іншим, невідомим інтересом?

- І тоді, і тепер мені важко характеризувати інтерес фіскальних органів, але хочу коротко прокоментувати про ті кримінальні справи, про які згадував вище. Отже, перша кримінальна справа, яка вже рік знаходиться у провадженні місцевих правоохоронних органів, стосується факту сходження тепловоза під’їздних колій в с. Берездівці, який відбувся у 2019 році. Наголошу: цей інцидент не завдав збитків, так само нема потерпілих, не існує і претензій від юридичних осіб. Але, понад те, кримінальна справа і досі чомусь не закрита.

Друга кримінальна справа стосується випадку, який мав місце понад місяць тому в с. Берездівці із заводським рейсовим автобусом, який довозить працівників на роботу. Мешканець с. Берездівці, який має певні вади із слухом, сам наблизився і торкнувся бокової частини автобуса, який рухався, впав і травмував собі кінцівку. З приводу цього випадку порушено кримінальне провадження і на сьогодні фігурує у кримінальних справах по заводу «Карпати».

Третя кримінальна справа відкрита по відношенню до директора, до бухгалтера з приводу несплати заводом «Карпати» штрафних санкцій, які визначив Апеляційний суд щодо нашого підприємства. Зараз вона перебуває у київських відповідних інстанціях. Навів ці справи для того, щоб читач уявив собі, за які такі страшні злочини проти заводу порушено кримінальні справи. І, як кажуть, кому воно було треба, мені сказати важко. Хіба що можна здогадатися, бо ж люди дорослі, усе розуміємо...

Отже, до нашого заводу надзвичайно великий інтерес виявляє працівник Львівського обласного управління податкової інспекції на прізвище Юристовський, який раніше очолював управління великих платників податків. Чим вмотивована така прискіплива увага, чим так ми завинили перед цією поважною установою, мабуть, було б варто запитати вказаного державного службовця. Може, і дізналися б, чим вмотивований такий серйозний тиск, який здійснюється щодо заводу «Карпати». Бо ж ми працюємо у винятково прозорому режимі, а сума сплачених податків зайво промовляє про досягнутий рівень виробництва та менеджменту. Попри це, чомусь і досі створюються такі прецеденти адміністративного тиску, який впливає на морально-психологічний клімат у колективі і до певної міри збиває ритм роботи.

Вважаю за необхідне поінформувати городян ще про один момент, з яким зіткнулося підприємство. Хоча про нього, як кажуть, і не прийнято говорити. Він стосується оплати праці працівникам заводу, призваним на військову службу у Збройні Сили України або які підписали контракт на військову службу у ЗСУ. В нас протягом цього року було таких 5 працівників. І станом на сьогодні підприємство за цих працівників, які призвані на військову службу або ж служать за контрактом, сплатило не мало-не багато, а 1 мільйон 442 тисячі гривень.


- Авжеж, промовиста сума. Що сюди входить?

- Це середня заробітна плата, яку заробляли ці люди впродовж попереднього періоду. Наприклад, один з працівників мав середню зарплатню 18 тисяч 119 гривень, інший – 35 тисяч 952 гривні, третій – 32 тисячі 754 гривні, четвертий – 16 тисяч 120 гривень. І варто підкреслити, що підприємство як крайній роботодавець цим працівникам середню зарплату сплачує самотужки. Окрім вказаних виплат заводом, на період несення військової служби вони отримують зарплатню від Міноборони України. Додам, що до 2019 року вирішувати це питання було легше, тому що держава компенсовувала ці видатки. А тепер ця сума у повному обсязі лягла тягарем на бюджет роботодавця. Але суть не в тому, бо в час агресивних дій РФ та їхніх місцевих поплічників на Донбасі, як кажуть, і сорочку можна останню віддати. Тут наша позиція принципова і тверда. Але дещо турбує інше. Наведу вибірку з інформацією про те, де служать наші працівники: один на військовому полігоні у м. Десні (Чернігівська обл.), інший - в с. Раківці (Чернівецька область), третій – у м. Коломия Івано-Франківської області, а четвертий – у сусідньому місті Стрий Львівської області. Звідти до Донбасу далеченько. Я розумію, що держава у такий спосіб заохочує громадян до служби у ЗСУ, розумію авторитет військової служби, як розумію і те, що кожен хоче заробити, але важко зрозуміти, чому держава усі фінансові видатки стосовно виплати середньої заробітної плати, як у наведеному випадку із нашими працівниками, поклала на плечі підприємства. Тому не тільки наш завод, а й, мабуть, і інші виробництва сподіваються, що у цьому відношенні депутати ВРУ внесуть у законодавство певні зміни.

Ми вже начебто про завод «Карпати» у 2020 році сказали чимало, відзначивши і позитивні, і не надто позитивні моменти та тенденції, які стали незмінними супутниками у діяльності нашого підприємства. Бажано, було б позбутися саме крайніх, негативних чинників, як непотрібного баласту. І про це я відзначав під час згаданої зустрічі з міським головою Яриною Яценко: основне, щоби виробничникам деякі вказані органи не чинили адмінтиск, не заважали працювати. Панове, якщо ви бачите, що виробничник працює в легальному полі, то не стримуйте його поступ, не бийте його по руках. Звісно, якщо говорити про фіскальні органи, то, безумовно, контроль з їхнього боку повинен бути належний. Але коли він у декілька разів перевищує сам процес виробництва, то такий контроль втрачає свій первісний зміст. І навіює на певні припущення.


- Пане Ростиславе, як відомо з 8-го по 24-те січня 2021 року у державі діятиме суворий карантин. Наскільки ця обставина відкоригувала виробничий процес, чи вплине на вчасність виконання замовлень партнерів, тощо?

- Якщо відверто, то на сьогодні якихось застережень, які можуть під час тривалого посиленого карантину вплинути на запланований ритм роботи і виконання взятих зобов’язань, немає. Виробничники у цехах працюватимуть у звичному режимі. Щодо працівників заводоуправління, то вони на період дії карантину будуть переведені на певний режим роботи згідно з графіком. Принагідно, додам, що із початком пандемії на заводі дотримуємося усіх необхідних антикоронавірусних заходів. Зокрема, кожного дня зранку здійснюємо температурний контроль у кожній виробничій зміні: медична сестра із представником відділу кадрів, працівниками відділу охорони праці проводять 100-відсотковий контроль кожного працівника, який перетинає прохідну. Власне, такі заходи і убезпечили завод від серйозних поширень «ковіду» на території підприємства. Тож маю надію, що січневий карантин не внесене якихось мінусових коректив в налагоджену роботу нашого підприємства, бо ж, як відомо, договірні зобов’язання не передбачають якихось маневрів щодо термінів виконання замовлення. Бо так і до судових тяжб можна доманевруватися...


- По можливості дивлюся по телевізору захопливий онлайн-серіал «Ковбої холодних вод» про те, як рибалки у північних зимнющих водах Ньюфаундленду ловлять рибу. І там успіху домагаються тільки завдяки визначальним чинникам: тямуща досвідчена команда, такий же шкіпер, чітка злагодженість та ретельне обрання місця для «урожайного» вилову риби. А які секрети успіху очолюваного Вами підприємства, якщо це не комерційна таємниця?

- Що ж, і вправні «ковбої холодних вод», і заводчани застосовують схожий принцип. І запорука успіху – це комплекс низки процесів, а не заслуга якогось окремого фахівця, чи двох або ж більшої кількості. Не буду лукавити, але саме власники виконують найбільш результативну пошукову роботу замовників, провадять переговори. А результат переговорів буде позитивним лише тоді, коли і історія, і теперішні виробничо-технологічні здобутки відповідають сучасним вимогам. А також тоді, коли це можна переконливо продемонструвати. До речі, і згадана книга «Сучасний вагонобудівний завод», присвячена підприємству «Карпати», була вмотивована не стільки тим, аби зафіксувати 45-річну історію, а щоб нейтралізувати той негатив, ті побрехеньки, які ширилися конкурентами в середовищі бізнесменів зо 3 крайні роки, а може, й більше. З часу виходу книги минуло зо два місяці, наші колеги – виробничники і ті бізнесові кола з числа потенційних замовників, які проявляли інтерес до залізничної тематики, ознайомившись із цим виданням, побували на заводі, побачили його можливості і потужності, змогли реально оцінити продукцію, яку завод випустив і ця продукція експлуатується та користується попитом серед замовників вже тривалий час. І наші досвідчені візитери усе це бачать, адже тут приховати щось неможливо. Звідси – і результат щодо наповненості «портфеля замовлень», і висока репутація заводу для укладання чергових контрактів.

Відзначу ще красномовний факт, який слід мати на увазі: на кордоні з Україною зосереджено майже 1,5 тисячі залізничних вагонів, списаних з експлуатації, які в січневий період можуть просто перейти на територію нашої держави. Як кажуть, все було б нічого, але ці вагони належать до категорії придбаних на території Росії і зрозуміло, що від цього доробку позитивного українському бізнесу не буде. Тому, в частині того, щоби держава не втручалася у бізнесові операції, я хотів би наголосити, що і такого типу вагонний парк не варто запускати. А просто все-таки дати можливість українському вагонобудівному комплексу будувати нові вагони, щоб у подальшому експлуатувати їх.


- Ви так уповні описали чинники успіху, причому не назвавши жодного прізвища до цього причетних, тому запитання на завершення: чи існує на заводі під завісу року, що відходить у минуле, традиція відзначати кращих працівників заохочувальними, як колись казали, матеріальними або ж моральними стимулами?

- З цього приводу скажу таке: класичний корпоратив, який проводився на заводі крайні 5 років, через коронавірусні застереження цьогоріч не відбудеться. Але, як домовилися із власником, десь у період між новорічно-різдвяними святами (точніше, на жаль, не скажу) у заводському актовому залі відбудеться зустріч з колективом, на якій засновниками буде озвучено, хто й чого заслужив, та підготовлено пакет подарунків, відзнак чи заохочень для працівників заводу. Так що традиція не змінилася, а просто дещо відкоригувалася в часі...


- Своєю чергою, завершую розмову з Вами традиційними побажаннями подальших успіхів та вирішення вказаних вище проблем. Щоб підприємству ніхто не заважав працювати та нарощувати обсяги замовлень, щоб ніхто не намагався поставити підніжку, а поруч були ті, хто в разі потреби підставить плече. З Новим Роком, з Різдвом Христовим!

- Дякую, навзаєм і «вісникроздільцям»! Наостанок тільки відзначу: я б, мабуть, і не йшов на розмову з Вами, якщо займав іншу позицію, якщо б не був абсолютно переконаний, що вказані шорсткості закінчаться. А на завершення хотів би привітати усіх городян, жителів нашої Новороздільської об’єднаної територіальної громади, однозначно – усіх працівників заводу з наступаючими Новим Роком та Різдвом Христовим, а сьогодні – тих католиків та православних, які відзначають святвечір та Різдво 24-25 грудня. Здоров’я усім, достатку та всіляких гараздів!


Розпитував Іван БАСАРАБ

КОМЕНТАРІ FACEBOOK


ЩЕ НОВИНИ (газета 49 (1301), 30 грудня 2020 р.):

 

Оголошення