Щоразу переглядаючи трагічні новини сьогодення, не перестаю дивуватися цинізму і жорстокості ворога. Але це споконвічна політика росії – чи на фронті ідеологічному, чи інформаційному, та скрізь…
Нещодавно довелось бути присутньою на одному з вебінарів з історії «Сучасні підходи до вивчення історії: куди зникли останки наших правителів», спікером якого виступав Акім Галімов, автор і продюсер історичних проектів на телебаченні, зокрема, «1+1».
Наша історія вражає. У нас героїчне минуле, яким пишаємось: велика кількість писемних документів, артефакти, археологічні дослідження є доказовою базою. Але чомусь не маємо останків наших героїв, історичних діячів і не має місць їх поховання. А річ в тому, що наш північний сусід все життя полює на нашу історію..
Михайло Чернігівський.
В Архангельському соборі в Москві знаходяться рештки мощей Михайла чернігівського. Хто він такий і чому останки нашого правителя у Москві? Повернемось на декілька століть назад. У 16 столітті Чернігівські та Київські землі належали Великому князівству Литовському, яке намагалася захопити Москва. У 17 столітті – анексія Чернігова. Іван Грозний наказав привезти мощі Михайла Всеволодовича (або Михайла Чернігівського), якого вбили монголи. Останки помістили в Архангельському соборі в Москві (місце, яке відвідували тисячі туристів). Якщо рештки чернігівського князя в Москві, значить, Чернігів – це росія. От і пропаганда. Привласнювати історію – це їхнє..
Михайло Всеволодович (Михайло Чернігівський) – нащадок Рюриків, одружений на сестрі Д. Галицького. Князь Михайло відмовився здавати Київ після того, як його завоювали ординці. Згодом князя вбили. Існують різні версії. За однією з них, князь відмовився виконувати принизливий обряд, який полягав в тому, щоб проповзти біля двох вогнів під мотузкою плазуючи. І за відмову від цього його вбили монголи. Це перший спротив орді. А Москва продовжувала плазувати перед ординцями і далі. І у 1328 р. Москва отримала ярлик на збір данини для орди протягом трьох століть. Це лишень одна така історія із сотень.
Богдан Хмельницький
А що сталося із тілом Б. Хмельницького? За попередніми даними, гетьман похований в Іллінській церкві, що на хуторі Суботів. Існує багато легенд. За однією з них – тіло таємно перепоховали, за іншою – його знайшли поляки й знищили (спаливши, зарядили прах в гармати і розвіяли за вітром). Але це все версії. У 1970 р. в Іллінській церкві проводилися розкопки (археолог Роман Юра, для якого це була справа усього життя). Але жодних документів ніхто не вів. Археолог знайшов точне місце поховання, але за крок до відкриття (за щоденником) приїздить комісія з 25 осіб, яка вирішила «засипати і забетонувати» все. За свідченням очевидців, знайдено прохід і заборонено розголошувати про цю подію. Після цього Роман Юра потрапляє до психіатричної лікарні, де вкорочує собі віку (такі випадки були не рідкістю в той час). Адже радянській владі не була вигідна правда…
Богдан Хмельницький – це політик, стратег, державотворець, який за такий короткий період створив армію і повів за собою народ. За десяток років йому вдалось зробити більше, ніж деяким монархам за життя (див. документальний фільм «Таємниці великих українців. Б. Хмельницький»).
Декілька років тому вдалось зафіксувати камеру-склеп на хуторі Суботові. Склеп розміщений поруч з розкопками, які проводив Роман Юра. Але попереду ще археологічні розкопки. Оце було б справжнє досягнення в археології та історії зокрема.
Іван Мазепа
Ще одна не менш вражаюча історія. Навколо постаті І. Мазепи завжди точаться дискусії. І довгий час ми не знали правди. Але таємне рано чи пізно стає явним. Отже, ставши гетьманом у 1687 р. (обрання відбулось на річці Коломак), Мазепа був у добрих відносинах з російським правителем Петром І. Навіть казали в той час: «тіло його в Україні, а душа в Москві», навіть називали росіяни його «вітчимом», мав навіть орден Андрія Первозванного від росії. Але так було не завжди. Коли з часом Мазепа довідався, що в плани Петра І входить анексувати територію, позбавити автономії, тоді гетьман обирає союз із шведським правителем Карлом ХІІ, який обіцяє звільнення України з-під ворожого ярма. А це викликає велике обурення Петра І, за розпорядженням якого згодом оголошена «анафема» – церковне прокляття, знищено українські міста – Гадяч, Полтаву, Малин, Батурин, вирізано 11-15 тисяч населення (зокрема, усіх мешканців Батурина), знищено Чортомлицьку Січ, захоплено козаків. І під час Північної війни (1700-1721 рр.) відбувається Полтавська битва у 1709 р., у якій, на жаль, програє Карл ХІІ і Мазепа. Вони емігрують на територію Бендер (Молдова).
На фото: Іван Мазепа. Зліва – як його зображували росіяни, справа – його справжній портрет, відтворений в ході дослідження.
Там згодом і помирає Мазепа у молдавському селі Варниця – тимчасовій резиденції Карла ХІІ. Власних дітей у Мазепи не було. Опікувався похованням племінник, адютант .Войнаровський. Одразу після поховання могилу намагались обікрасти, бо ходили чутки, що гетьман похований з реліквіями. За заповітом Мазепу мали похоронити в Єрусалимі (гетьман неодноразово жертвував на святиню, зокрема, на вівтар 20 тисяч золотих). Тому в Петра І була мета знайти Мазепу живим чи мертвим. Це шокувало Європу. Виходить, навіть мертвим він становив загрозу для росії? Івана Мазепу поховано в Галаці, у церкві Св. Юра. Комуністи продовжували шукати поховання навіть у 20 столітті. У 1962 р. до Румунії (м. Галац) приїздив московський патріарх, а згодом церкву зруйнували (підірвали). У Галаці багато церков, але знищена була єдина, у якій поховано Івана Мазепу. Ось і вся суть московської політики.
Кирило Розумовський
Надзвичайно цікава історія про останнього гетьмана. Ще за життя він заповів своє серце народу і, як це робили європейські королі, наказав забальзамувати його. Але у 1927 р. до церкви в Батурині приїздить російська комісія і після її «роботи» артефакт зникає. Тіло і булава також зникли. Історія, яку розповідали ще 20-30 років тому, суттєво відрізняється від справжніх сучасних досліджень. Про гетьмана Розумовського було відомо мізер і то не зовсім правдива інформація. Останнім часом дослідники знаходять відповідь на багато запитань. І ці історії вражають. Отже, повернемось до постаті останнього гетьмана.
Кирило Розумовський стає гетьманом у 22 роки, отримавши добру освіту (він є президентом Академії наук з 18-ти років). За час гетьманування здійснив ряд реформ: створив три види судів, Генеральний суд, поділив землі на 20 повітів, реформував військо, модернізував артилерію, роздав землю козацьким старшинам, відновив Батурин, знищений Петром І після Полтавської битви. Також мріяв створити університет. Усе своє життя шукав булаву Б. Хмельницького і документи Переяславських статей. А не знайшовши їх, доводив, що Україна може будувати з росією рівноправні відносини, а не бути залежною. І власне через його політику Катерина ІІ у 1764 р. заборонила гетьманування. Ось справжня історія (див. документальний фільм «Скарби нації»).
* * *
Як ми розуміємо, велику частину нашої історії вкрадено «сусідами». Багато артефактів знаходиться в Москві в музеї Ломоносова, але при зверненні журналістів забороняють будь-які зйомки, кажучи, що це «неестетично». А красти нашу історію – це естетично? Московські дослідники в одному інтервю твердять, що історія Київської Русі – це їхнє, а українцям – «нащо воно вам»?
Поки що не вдалось повернути хоча б частину минулого. Але поодинокі дослідники доносять до нас правду. І кожен з нас може долучитись до цього, поширюючи правду про наше минуле. Кожен з нас розуміє, що знищуючи нашу історію, ворог нищить доказ того, що була, є і буде українська Держава.
Зараз потреба в історії зростає як ніколи. Адже за нею заховане наше минуле, минуле нашої рідної України.
Мар’яна СТЕГНІЙ, учитель історії Новороздільського ЗЗСО №2
P.S. До написання цієї статті мене надихнув вебінар автора і продюсера історичних проєктів на телеканалі «1+1» Акіма Галімова «Сучасні підходи до вивчення історії», а також проєкти «Таємниці великих українців», «Скарби нації», «Українські палаци. Золота доба…», які допомагають краще зрозуміти нашу історію.
Далі буде…
