Пропонуємо до уваги читачів вельми цікаве і пізнавальне повідомлення про господарку Роздолу у ХVІІІ та першій декаді ХІХ століть на сторінці “Палац Розділ/ Rozdil Palace” у Facebook:
Маєток Розділ завжди був заможним та особливим місцем. У 1711 році вже при Адамі Жевуському на Ринку у центрі міста проживало 59 родин, серед них 21 єврейська. На п’яти прилеглих вулицях – ще 134 родини.
На той час найбільший в окрузі Розділ був досить великим населеним пунктом.
Місто також мало значні доходи, що дозволяло розбудовувати маєток, зводити укріплення, утримувати дорогу, переправу. В архівах збереглися дані, що корчми та збір мита на переправі через Дністер приносили найбільший збір у 8,5 тис. злотих. Додатковий збір давала оренда ставків, т.з. ставчизна. Каскад ставків тягнувся від Роздолу долиною Колодниці, у ставках розводили форель. До речі, у Роздолі родині Жевуських належав один ставок, решта були власністю міста. Серед податків в місті був також так званий пугарський збір з пивоварів – вони давали ще 1,6 тис. злотих.
Власники маєтку дбали про розвиток міста. До прикладу, Міхал-Юзеф Жевуський домагався звільнення Роздолу від податків під час стихійних лих чи великих пожеж. Прикладом може стати 1757 рік, коли місто було звільнене сеймом від податків на два роки, а потім ця пільга продовжується ще на три роки. У 1762 році податкове звільнення знову продовжили на три роки.
Економічно Розділ завжди розвивався. Тут була майстерня з виготовлення цвяхів, млин, гуральня, пивоварня, ткальня полотна, майстерня для виготовлення шкіряних виробів.
У сільському господарстві економія Жевуських практикувала запровадження передової аграрної технології, крім традиційних культур, підтримувалося і стимулювалося вирощування льону, конопель та хмелю.
Було поширене бджільництво – так у ХVIIІ столітті налічувалось 14 пасік, які мали у середньому по 70 вуликів-пнів. Тут треба згадати, що продукція була якісною, та мед у дуже виразних, можна сказати, «фірмових роздільських півбочках» розвозили на ринки Роздолу, Ходорова, Берездівців, Княгиничів та Миколаєва.
Розділ слався ткацькими виробами. Тут виробляли лляне і конопляне полотно. На фільварках (хуторах) та по селах, що належали до Роздільської економії Жевуських, вирощували льон та коноплі, а також на примітивних домашніх верстатах робили полотна, які пізніше доробляли міські майстри. Так, у 1742 році лише з фільварків Жевуських було вироблено 29 півсоток лляних тканин – один півсоток дорівнював 50 аршинам, тобто десь 35 метрів. Того ж року виробили 50 півсоток конопляного та 26 аршинів згрібного (грубого, товстого) полотна. Ця тканина мала попит, скажімо, у 1754 році Жевуські відправили велику партію своїх виробів до Ґданська.
Особливою гордістю Жевуських був кінний завод у Роздолі, де розводилася порода «тарантованих коней» (білі коні в яблуках). Таких коней зазвичай використовували для парадної виїздки. Розводити їх почали у 60-х роках XVIII століття. Але згодом виробництво значно збільшилося, й у 1763-1772 роках кількість кобил у табуні коливалася у межах 32, а всього табун складав 73 коней.
Майже з часів заснування міста у ньому вироблялися пиво та горілка. Кращими майстрами в цій галузі були українці. З середини XVIII століття у Роздолі був збудований цілий броварний комплекс з п’ятьма горілчаними казанами.
Славилося місто і обробкою червоного вапняку. Намиста-коралі роздільської роботи ще до 1939 року можна було знайти на ринках Галичини.
Ріка Дністер до кінця XVIII століття була судноплавною. Розділ залишався «крайнім» портом на Дністрі. Купецтво не могло не використовувати такої нагоди та проводило річну торгівлю. Тоді використовувались судна, зроблені з дуба – «дубаси».
Цікава деталь – з Роздолу плавали навіть до Одеси. Після відвоювання в Туреччини причорноморського степу стало можливим плавання по Дністру до самого його гирла, стали плавати і до Одеси. У 1804 році львівський торговець, дослідник дністровського судноплавства Фр. Бауер здійснив подорож на шкуті з вітрилами на щоглі з Роздолу до Одеси. Шкут був збудований у Роздолі. Бауер доплив до Одеси, продав свій вантаж, після завантажив судно 4800 пудами та вернув назад проти течії – місцями наймаючи коней і волів, щоб тягнути судно. Вся подорож тривала з 20 квітня до 20 листопада того ж 1804 року.
Пізніше австрійська комісія дійшла висновку, що при розвитку річкового судноплавства на Дністрі у Роздолі бажано створити порт. Ця ідея вирувала десь до другої чверті ХІХ ст. Принаймні, кораблі у цей період ще будували: є дані про те, що залізні штаби з димарки в Демні використовували для виготовлення залізних скоб і цвяхів для кораблів.
Прибутковою галуззю було виробництво заліза та різних виробів – обручі для бочок, лемеші для плугів, серпи та коси, цвяхи та чавунні пічки. Сировиною служила болотна руда, температура плавлення якої дозволяла обходитися без потужних пристроїв для нагнітання повітря.
Міхал Жевуський був також меценатом. 1730 року він заклав у Роздолі «Дім убогих» (шпиталь-притулок) на 12 місць, пожертвувавши на цю справу 17 тис. злотих. Цей заклад проіснував до початку Першої світової війни.
Мусимо визнати, що Розділ був геть непересічним містом на економічній мапі держави. Цікаво, як вплине на економіку містечка в найблидчі кілька десятиліть проєкт «Палац Розділ»? 
Щиро ваша,
Команда ТОВ «Палац Розділ»
