Про це з болем і гордістю повідомляє на своїй сторінці у Facebook Сергій Ростішевський Роха:
Серед наших військових є термін “м’ясні роти”. Це не ті розрекламовані підрозділи, куди набирають молодих і гарних бородачів; це не підрозділи які можуть собі дозволити показати спалювання ворожої техніки з дрона, солдати таких бригад не екипійовані як “ссо-тро”. Нє. Вони виглядають як правило ось так, як на світлині. Цих солдат ви не читаєте в твіттері, і телефон їм треба для вайбера, аби подзвонити рідним, щоб сказати що все добре, і що все буде добре. Пообіцяє.).
Великі інтерв’ю у таких солдат не беруть, тому і в ютубі ви їх не знайдете.
Про таких солдат не згадують, коли “прославлені бригади” відступають після невдалого штурму (такі теж бувають, і по телевізору чи в тг каналах вам про них не скажуть), і відступаючи оголяючи фланги – таких солдат не попереджують про відступ. Що призводить до фатальних наслідків. Для таких солдат.
Наврядчи кажучи про “наших котиків з зсу” у вас перед очима такий образ солдата))
Але в реальності, в більшості випадків, він виглядає саме так. Бо коли ви читаєте про “навалу орочих чмобіків” або про зеків вагнерів – то стримують все це блядське кодло, сидячи в окопі і тримаючи позиції, вивозячи тяжкість окопного буття – отакі люди.
Вони не чули про реабілітації; про птср теж, але вони так само як і всі страждають від нього.
Тому вони і просять, інколи, відправити їх на лікування.
І не дивлячись на все, такі солдати – вражають своєю сміливістю, та відчуттям самопожертви заради інших людей.
Ідучи на роботу, снідаючи в кафе, відправляючись в бар, пам’ятайте, будь ласка, про таких солдат, згадуйте справжній образ солдата хоч на трохи. Бо все це можливо завдяки таким солдатам, що платять ціну набагато дорожчу, аніж податки чи донат.
І дуже прошу вас – не забудьте таких солдат після війни.
Піхота – це честь
Фото ілюстративне
