Бібліотечне інтерв’ю, яке відбулося 24 травня, наче гарний святковий пазл з нагоди 70-річчя Нового Роздолу, яке записали зі слів гостей, стане сторінками історії міста – наголошує директор КЗ «Публічні бібліотеки» Новороздільської міської ради, ініціатор та організатор таких бібліотечних посиденьок Галина Приріз.
Ніна Романівна Шпрайдун і її «Юність»
Приїхала в Новий Розділ 30 грудня 1968 року. Вже через три тижні пішла на роботу інструктором культурно-освітньої роботи в профком Роздільського ГХП «Сірка». Місто дуже сподобалось, було багато будівництва. Перший 9-поверховий будинок був тільки один з висоток, але ще не заселений. Щойно зданий в експлуатацію Торговий центр. Ще зовсім не було тротуарів, десь від будинку по проспекту Шевченка (тоді Жовтневий), 22 замість тротуару лежали дерев’яні широкі дошки. Я жила в будинку №26. І на літо вже було прокладено асфальтові тротуари. За моїм будинком було розлоге поле…
З 1 квітня 1969 року мене перевели з профкому художнім керівником ПК «Юність». І це була не тільки моя робота – то був мій дім. Люди тягнулися до прекрасного. На той час в ПК «Юність» працювали такі колективи – капела бандуристів «Дністер» і дитяча капела бандуристів «Струмочок» під керівництвом братів Романа і Богдана Жеплинських, естрадний оркестр (керівник В. Завидовський), духовий оркестр (керівник М. Ільчина).
Вже за короткий час створюються нові колективи: ансамбль скрипалів (керівник Андрій Віщук), хоровий (керівник Ігор Демчук), оновлюється духовий оркестр – керівником стає Роман Трухим, який домагається створення дитячого духового, танцювальний, поповнюється естрадний оркестр. Керівником його стає вже відомий на той час Юрій Турчин. І відразу дають назву колективу «Кристал». У хорі понад 70 чоловік – молоді, красиві, а скільки пар познайомилися на репетиціях і утворили сім’ї.
Пізніше створюється в ПК «Юність» студія декоративно-прикладного і образотворчого мистецтва. Все це робилось-творилось під керівництвом теж відданого своїй роботі директора С. Нарольського.
Наприкінці 70-х ПК «Юність» очолює Микола Торбич. Колективи ПК приймають участь у фестивалях, в конкурсах обласних, республіканських, одержуючи високі нагороди і дипломи. Високий виконавський рівень дозволяє колективам приймати участь на радіо, телебаченні, зокрема, у республіканському музичному тематичному фестивалі-конкурсі «Сонячні кларнети». Приймали участь у цьому виступі солістка Марія Іскандарова та ансамбль скрипалів (керівник Віра Гладка). А студія художньої вишивки і образотворчого мистецтва щорічно проводить виставки – художньої вишивки і образотворчого мистецтва, а студійці навчаються на семінарах у Львові (для них відкриті фонди у музеї етнографії), а художники за рахунок профкому їдуть на творчі відрядження в Карпати, на полонину. І в підсумку теж організовують виставки. Роботи, як вишивальниць, так і художників, представлялись на обласних, республіканських і навіть на всесоюзних виставках. А такі майстрині, як А. Яремкевич, М. Майстришин, І. Вітрова, М. Боднар були удостоєні звання «Майстер народної творчості».
1997 рік – відкриття пам’ятника Т.Шевченку
Набуває розвитку самодіяльна творчість в цехах підприємства. Проводяться творчі звіти майже кожного цеху або групи цехів. І тоді Палац культури запрошує для участі в колективах ПК нові таланти.
У 1981 році адміністрація ПК запрошує сім’ю Трегубових (Юрія і Тетяну) для керівництва танцювальним колективом. У 1989 році за високий виконавський рівень, різноманітний репертуар колективу присвоюють високе звання «Зразковий». Наприкінці 1990 року колектив вперше виїжджає за кордон, в тодішню Югославію. На той час то була незвична подія. Наші виступи приймали «на ура». Ще двічі «Веселка» своїми танцями радувала і поляків. Це було в 1991 та 1993 роках.
З початку 90-х років починається нова епоха для роботи ПК, творчості колективів. Стало ніби вільніше дихати, не було тотальної перевірки сценаріїв, слів, пісень тощо.
До кінця 1995 року ми були на утриманні сірчаного підприємства, штат 65 чоловік.
В репертуарі нові патріотичні пісні: про боротьбу українського народу за Незалежність, про УПА, керівників УПА і ОУН – С. Бандеру і Є. Коновальця та інших, українські народні пісні. З виступами їздили в обласний Миколаїв.
Драматичні колективи під керівництвом Ярослава Кривого та Софії Арбори здійснюють вистави: «В неділю рано зілля копала» та «У Вифлеємі новина». Автор цієї п’єси – працівник ОБХТ В. Квітневий. Для дітей С. Арбора ставить виставу-феєрію, де приймає участь до 60 дітей, кожен акт переспівувався колядками. Проводяться фестини, фестивалі, конкурси на краще виконання духовних пісень, залучаючи до цього художні колективи району.
Одночасно хорові колективи ПК працюють над новим репертуаром, підвищуючи свій професійний рівень. Хоровий колектив «Оранта» у 1993 році (керівник М. Перун) одержує звання «Народний». У цьому ж році це високе звання за професіоналізм, патріотичний репертуар отримує хоровий колектив «Дністряни» під керівництвом Івана та Лілії Ворони (Кобрин). У 1995 році звання «Народний» отримує ансамбль пісні і музики «Мальви» під керівництвом М. Іваницького. У 1996 році звання «Народний» отримує чоловічий вокальний ансамбль «Княжани» (художній керівник Я. Кривий, музичний керівник М. Іваницький). На жаль, у зв’язку з виїздом за кордон Я. Кривого колектив перестав існувати.
Крім роботи колективів велася велика просвітницька робота серед мешканців міста. Проводяться вечори-зустрічі з учасниками визвольної боротьби, свята вулиць, концерти і інше.
Художні колективи прийняли участь у відкритті пам’ятників «Борцям за волю України» та пам’ятника Т.Г. Шевченку.
Художні колективи виїжджають з концертами в Польщу: хоровий, танцювальний, ансамбль «Мальви», солісти та інші.
Вся робота ПК «Юність» велась на задоволення духовних потреб мешканців міста, на відновлення народних традицій і звичаїв (прикладом може бути проведення свята «На Івана Купала» у липні 1987 року на березі декоративного озера на Набережній, з плетінням вінків і стрибками через ватру, з прекрасними русалками і симпатичною «нечистю», з юною Мавкою, роль якої зіграла молода Леся Федорик, учителька початкових класів Новороздільського ліцею ім. В.Труша, з козаками на конях, вперше на Львівщині), розвитку творчості та аматорського мистецтва.
За 41 рік роботи в ПК «Юність» стільки всього доброго, красивого і змістовного, виховного проведено, що напевне можна написати і книгу.
У грудні 1989 року (точна дата «народження» ПК «Юність» – 18 липня 1964 року, але у зв’язку з ремонтом, що затягнувся, святкування 25-річчя були перенесені на початок грудня) відзначено 25-річчя ПК. На свято були запрошені і наші відомі і шановані в Новому Роздолі Роман і Богдан Жеплинські з капелою бандуристів з Новояворівська, колишній директор М. Торбич, директор ПК в 1970-71 р., перший керівник духового оркестру Станіслав Нарольський, заспівувачка всіх масових заходів Наталія Корнилів, ведуча Марія Гончарська, надіслав вітальну телеграму з Криму перший директор палацу культури М. Трибуховський. У 2004 році знову був проведений ювілей до 40-річчя ПК, де звітували художні колективи. Учасники художньої самодіяльності виїжджали на відпочинок в Карпати, Яремче, відвідали могилу Т.Г. Шевченка в Каневі, де також дали концерт, читаючи вірші Т.Г. Шевченка і пісні на його слова. Всього і не розкажеш.
* * *
У пухкенькій папці – чорно-білі фото, які присутні зацікавлено розглядають, впізнаючи юних новороздільців, тут зафіксовано всі важливі події культурного життя міста, словом, історія Нового Роздолу і життя Ніни Романівни, пожовтілі уже афіші, від яких віє ностальгією та молодістю, а ще – численні відзнаки Ніни Романівни – грамота від 1962 року міністерства культури урср «за активну участь в організації культурно-освітньої роботи» і до грамоти у 2008 році від міністра культури В. Новицького, подяки: «понад 40 років свідомого життя Ви з любов’ю присвятили одній з найважливіших ділянок суспільства – культурі. Громадськість знає Вас як доброго спеціаліста, вмілого керівника та організатора, хорошого наставника і вихователя молоді, людину доброї душі і чуйного серця. Своєю сумлінною і наполегливою працею, особистим прикладом, вимогливим і доброзичливим ставленням до своїх працівників Ви заслужили авторитет і повагу у всіх, хто Вас знає і з Вами працює. Ваша наполегливість, працелюбність дала можливість багатьом самодіяльним художнім колективам добитись звання Народного. Ви ніколи не рахувались з часом, повністю віддавались роботі, організовуючи хороші змістовні концерти, багато зусиль приклали для відродження народної пісні, культури, традицій та звичаїв нашого українського народу».
Проєкт центральної площі міста – з фонтаном «Мелодія» і зеленим «острівцем» біля нього для відпочинку молодих мамочок – одна з нездійсненних мрій (проєкт зображено на малюнку в одній з кімнат МБК «Молодість»). Його відродженням стане, сподівається Ніна Романівна, оновлена реконструкція площі Героїв Майдану. І безмежно гордиться «викоханими» нею колективами, які отримали звання «Народний» – і практично всі донині тішать глядачів своїми виступами.
Н. Шпрайдун може годинами розповідати про культуру міста, людей міста, талановитих, активних, про Палац культури, який став її домом, про художні колективи, виступи, поїздки і неодмінний художній фурор, який супроводжував професійні насичені креативні постановки новороздільців.
Віра ВЛАСЮК
