Короткий екскурс з нагоди 70-річчя нашого міста
Спочатку коротко про себе. Закінчив середню школу №1 у м. Ходорів, згодом вступив до Львівського політехнічного інституту на спеціальність “автоматизований електропривід”.
Після закінчення у 1975 р. електромеханічного факультету ЛНУ працював енергетиком дільниці крокуючих екскаваторів, а невдовзі – головним енергетиком потужного Подорожненського гірничорудного комплексу РДГХП “Сірка”.
З кінця 80-х років активно займався політичною діяльністю. У вересні 1989 р. був делегатом Установчого з’їзду Руху. В прийнятій програмі постановлено “Конституційним шляхом добитись створення в Україні суверенної правової народної держави».
Перші демократичні вибори до міської ради у нашому місті були проведені у березні 1989 р. До Новороздільської міської ради були обрані 53 депутати- патріоти свого міста та України. Першим на пленарному засіданні було прийнято рішення про використання в місті національної символіки та встановлення на будівлі міської ради та Палацу культури синьо-жовтих прапорів.
Другим питанням було прийняття Декларації про владу. Вирішено доручити Дідовському В. І. вивчити і обгрунтувати можливість зміни назви міста “Новий Роздол” на Новий Розділ, що і було зроблено на II-ій сесії міської ради.
Створена також комісія під головуванням Дідівського, якій доручили до наступної сесії запропонувати схему змін назв вулиць міста, використовуючи імена видатних українців, борців за волю України. Одностайне голосування на наступній сесії викликали великий галас у пресі росії (газети «Правда» та “Известия”). Найбільшу лють з погрозами викликало перейменування назви вулиці Кузнєцова на вулицю Героя України
Степана Бандери.
.На одній з наступних сесій було прийнято рішення про оголошення конкурсу на проект Герба м. Нового Роздолу. На конкурсі переміг проект Герба розробленого А. Гречилом, головним геральдистом України. Проект був прийнятий як Герб нашого міста.
Тривалий час і з першого року нашої каденції наша команда почала домагатися статусу міста обласного значення, що давало б місту значні вигоди – робочі місця, самостійне формування бюджету тощо. Великими зусиллями це вдалося – у 2003 році місто отримало такий статус.
Якщо розглянути і оціни досягнення та події, які відбулися впродовж трьох термінів, то перша каденція очевидно була найважчою і найвідповідальнішою. У 1981 році Верховна Рада прийняла новий закон про місцеве самоврядування України., Зокрема, пропонувалось об’єднати дві посади – голови міської ради та голови виконкому в одну – посаду міського голови. Невдовзі відбулася сесія міської ради, на якій більшістю депутатів проголосували за мою кандидатуру. З того моменту моя відповідальність перед громадою міста стала ще більшою.
У першій каденції значна увага приділялась тісній комунікації з громадськістю міста. Це був вкрай насичений період: щоденні прийоми людей, часті збори у міському Палаці культури, на яких обговорювались актуальні питання. Не забарилися і нові виклики, характерні для усієї держави – поглиблення інфляції, невиплата пенсій, криза економіки.
Попри таку ситуацію, багато уваги приділялося заходам по підвищенню патріотичної свідомості громадян міста – відбувалися концерти відомих хорових колективів, зустрічі у Палаці культури з відомими в Україні політичними популярними ансамблями та інші заходи. Активно в місті діяла «Просвіта», яку очолював Микола Здолини, «Союз Українок», РУХ, УРП, Тризуб ім. Степана Бандери, Пласт та інші.
На честь відзначення 50-річчя УПА з ініціативи та часткового фінансування міської ради було споруджено пам’ятник Борцям за волю України. Велику допомогу надали підприємства міста – ДМЗ «Карпати» (директор Борис Ладницький) та БУ-62 (голова правління Юрій Оголєв).
Також варто згадати грандіозне відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку, на якому були присутні В’ячеслав Чорновіл, М.Горинь, Іван Драч, Олег Вітович.
З перших днів діяльності міська рада приділяла значну увагу духовному вихованню наших громадян. Відразу після першої сесії, роботу якої благословив священник о. Микола Міджак, була проведена інвентаризація майна церкви в Малехові, передані ключі церковному уряду, відтак після великої перерви відновилися Богослужіння.
Також Міська рада виділила земельну ділянку для будівництва православної церкви (УАПЦ).
Значну допомогу міська рада надала будівництву головного храму міста – УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці. Міською радою було оголошено конкурс на кращу споруду церкви. На розгляд подано кілька проектів. Комісія відібрала для будівництва проект відомого львівського архітектора проектування і виготовлення проектно-кошторисної документації. Значну допомогу будівництву церкви надали також підприємства РДГХП «Сірка», СУ-27 та інші.
Як досягнення відзначу, що в нас у місті не було жодного конфлікту між церковними конфесіями. На всі відповідні публічні заходи, які проводилися в місті, завжди запрошувались священники усіх конфесій.
Хочу відзначити також досягнення в організації комунального господарства міста після передачі в 1996 році житлового фонду місту. Зокрема, створено службу міських електромереж, а не передано у підпорядкування Миколаївській районній службі, як дехто цього домагався. Це дозволило отримувати додаткові кошти від абонплати.
Було передано також в комунальну власність міста ТЕЦ, а згодом було отримано ліцензію на виробництво і продаж електроенергії.
На жаль, пізніше ТЕЦ була виведена із комунальної власності.
До досягнень можна віднести також і укладання договору про побратимство міста Новий Розділ із містом Поліце, що біля м. Щеціна у Польщі.
І насамкінець не можу оминути теми страхітливої війни, широкомасштабно розпочатою Росією проти України 24 лютого 2022 року. Вже більше року ці нелюди нищать наші міста і села, вбивають цивільних людей, дітей, засівають наші поля мінами і снарядами, нищать лікарні, заклади освіти, музеї, театри, бібліотеки, руйнують пам’ятки історії і культури. Вони викрадають наших дітей і вивозять їх в Росію, щоб виховати з них яничарів, що є атом геноциду українського народу (вже вивезено понад 19,5 тисячі дітей). Переконаний, що за цей злочин вище керівництво Росії буде суворо покаране спеціально створеним трибуналом.
Росія уперто хоче підкорити нашу країну, знову відродити імперію зла – «тюрму народів». Але зась рашистам загарбникам – українці ніколи не здадться, оркам нас не підкорити, не зламати їм нашої волі! Ми переможемо, нас підтримує весь цивілізований світ, який постачає нам зброю, військову техніку, підтримує фінансово, наші воїни навчаються військової
Майстерності і освоюють найсучаснішу військову техніку в країнах Європи, США та Канаді. Нас не зламати – ми переможемо, а наші вороги за вчинені на нашій території злочини і звірства будуть покарані.
І завершальний акорд – із 70-річчям, Новий Роздоле, новороздільська громадо!
Слава Україні – Героям слава!
Святослав КЛЮЧНИК, міський голова у 1991 – 2002 рр.
