У нашій історії багато темних сторінок, одну з яких ми переживаємо і сьогодні. Однак про минулі трагічні події, які принесла нам Друга світова війна, також потрібно пам’ятати.
27 січня світ вшановує пам’ять жертв Голокосту, бо саме цього дня 1945 року було визволено в’язнів, переважна більшість яких була євреями за національністю, з відомого табору смерті «Освенцім». За час існування гітлерівської «фабрики смерті» загинуло від 1,5 до 2,2 мільйонів людей. В світі цей день почали відзначати в 2006 році, після ухвалення резолюції №60/7 від 1 листопада 2005 року Генеральною асамблеєю ООН. У резолюції сказано: «Голокост, що призвів до винищення однієї третини євреїв і незліченних жертв з-поміж представників інших меншин, завжди слугуватиме всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість».
У Голокості Україна втратила 1,5 мільйона євреїв, що були знищені на нашій території, в ямах та ярах.
В Україні на державному рівні цей день почали відзначати з 2012 року.
Дослідженням Голокосту займається чимало істориків, але щоб глибоко не занурюватись у наукові праці, можна звернутись до мистецтва кіно.
Дорогі читачі, пропонуємо вашій увазі 5 художніх фільмів, в яких розповідається про людей, що постраждали внаслідок Голокосту, описано їхні відчуття та емоції:
1) “Життя прекрасне” (англ.: “Life is Beautiful”).
Стрічка побачила світ у 1998 році.
Це життєрадісний та водночас моторошний фільм про Другу світову війну, який показує, на що готові люди заради своїх близьких.
Історія про італо-єврейську сім’ю, яку відправляють до концтабору. Гуідо не хоче, щоб його дитина жила в постійному страху. Аби врятувати психіку та життя сина, він бреше малому, що всі жахіття навколо це лише дивна гра і якщо набрати 1000 балів, то переможець обов’язково отримає справжній танк.
Фільм «Життя прекрасне» – це сміх крізь сльози.
2) «Читець» ( англ.: “The Reader”).
Дата виходу стрічки 2008 рік.
Це екранізація книги Бернхарда Шлінка. Оповідь розділена на три частини і ведеться від імені Міхаеля Берга, який розповідає про свою кохану і їхню історію. Розповідь зачіпає події після Другої світової війни та наслідки Голокосту.
3) «Вибір Софі».
Дата виходу стрічки 1982 рік.
Під час Другої світової війни в багатьох німецьких концтаборах жінкам можна було мати лише одну дитину, тому головній героїні Софі довелось зробити жахливий вибір між шестирічним сином і трирічною донькою.
Софі обрала залишити сина, але його у матері також відібрали, відіславши в дитячий робочий табір, а саму Софі зробили прислугою керівництва табору. За цей фільм виконавиця головної ролі, Меріл Стріп отримала свій перший головний «Оскар».
4) «День, коли клоун плакав», 1972 рік.
Німецький комік Гельмут Дорк необачно пожартував про Гітлера, за що його відправили в Освенцім. Свавільного клоуна регулярно били за те, що він влаштовував невеликі вистави для єврейських дітей, намагаючись хоч якось їх розвеселити.
Одного разу начальник табору вирішив використати доброту Гельмута й наказав йому розважати дітей по дорозі в газову камеру, де їх стратили. Веселий і безтурботний зовні, він тремтів від жаху всередині, проводжаючи дітей на смерть, допоки не наважився вирушити разом з ними.
5) «Син Саула», 2015 рік.
Вигадана історія втечі з концтабору , знята режисером – дебютантом Ласло Немешем. Кінофільм, у якому головну роль виконав непрофесійний актор Геза Рериг, став одним із кращих у 2015 році.
Сюжет оповідає про в’язня концтабору Саула, що проживає свій останній день у спробі поховати тіло хлопчика, в якому він начебто розгледів власного сина. Поки інші в’язні готують втечу, Саул завзято шукає рабина, який зможе прочитати похоронну молитву та поховати хлопчика за юдейським звичаєм.
Незважаючи на недосвідченість знімальної групи і скромний бюджет, вони вклали в картину душу. Рейтинг 96% на Rotten Tomatoes і гран-прі Канського кінофестивалю — це мала частина нагород, отриманих за кінострічку.
Про страшні події Другої світової війни, зокрема про Голокост не лише знято багато фільмів, а й написано багато книг і створено безліч картин, щоб ми пам’ятали про історію нашої землі й передавали з покоління в покоління культурну спадщину планети.
Таміла КОВАЛЬ, студентка ІІ курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
