Резонанс
Відразу в день виходу міської газети, 21 жовтня, до редакції звернулися зазначені у тексті особи і висловили обурення змістом вказаного допису мешканця Нового Роздолу. І відповідно надали власну точку зору стосовно описаної Василем Мельником ситуації. І як несправедливо звинувачена сторона поставили вимогу надрукувати спростування від імені редакції.
Отож, уважно вивчивши текст, який викликав вказаний резонанс, редакція погодилася з аргументами зазначених осіб. І вирішила помістити
СПРОСТУВАННЯ:
Згідно Конституції України, а саме ст.34, гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.
Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту. Враховуючи наведене вище, редакція спростовує подану інформацію у статті Василя Мельника «Майстри, як і котли опалення, бувають різні. А збитки несе споживач», яка була опублікована у «Віснику Розділля» у номері від 21 жовтня 2022 року. Просимо вибачення у людей, прізвища яких були згадані у публікації, зокрема, у п. Лепкого М. П., у «горе – майстра» Михайла, у п. Григорія та його «майстрів – непрофесіоналів». Редакція з’ясувала усі нюанси цього неприємного інциденту, викладені у статті п. Василя Мельника, які є упередженими і ввели в оману читачів. Вказаний автор навів у публікації неповну та перекручену інформацію, яка зіпсувала репутацію згаданих вище осіб і завдала їм моральної шкоди.
Оскільки в будь-якому непорозумінні слід брати до уваги аргументи двох сторін конфлікту, а у згаданій публікації версію висвітленої ситуації у інтерпретації Василя Мельника вже подано, редакція вирішила за доцільне надрукувати опис конфлікту з погляду звинувачених осіб. Отже, як повідомив редакцію п. МИХАЙЛО:
«Пан Мельник звернувся в магазин «Сантехніка» за допомогою. Йому ввічливо порадили Михайла, якого він називає «горе – майстром». Зателефонувавши Михайлові, п. Василь пояснив свою проблему і під час розмови з’ясувалося, що її може вирішити тільки підприємство, котре надає сервісні послуги. Михайлом були надані Василю Мельнику контактні телефони вказаної сервісної служби, розташованої у м. Жидачів. Невдовзі у квартиру п. Василя навідалися працівники цієї служби, яких він у газетній публікації називає «майстри – непрофесіонали». Оцінивши ситуацію, працівники переконалися, що встановленому у квартирі п. Мельника котлу вже майже 20 років, з якого, як і з усієї системи, було спущено воду.
Очевидно, що гарантійний термін на експлуатацію цього котла вже давно збіг. Але оскільки їх було викликано п. Василем щодо поламки циркуляційного насосу, тому працівники приступили до його ремонту та замінили контактну групу.
До речі, до 700-ста гривень, які були оплачені, п. Василь забув врахувати: вартість транспортних витрат (майстри їхали у Новий Розділ з Жидачева, вартість самої деталі та вартість наданих послуг. З іншого боку, майстрам було легше наполягати на заміні старого насоса на новий. Тоді власник, як кажуть, влетів би значно більшу копієчку. Та, ввійшовши в становище старшої людини, працівники взялися виконати роботу. За що й отримали «похвалу» у вигляді публікації «Майстри, як і котли опалення, бувають різні. А збитки несе споживач».
Для повноти картини додамо, що після заміни деталі, аби переконатися у якості ремонту, слід було виправити насос у роботі. Тому майстри запропонували господареві закачати воду в систему, щоб не проганяти насос «в холосту». Пан Василь погодився з такою пропозицією. Ба більше! – господар сам допомагав заповнювати систему водою.
Під час перевірки майстри помітили краплі води під котлом. Чемно повідомили про це господареві, на що пан Василь сказав, що йому про це відомо (і не дивно, бо лише власник добре знав, скільки часу цей котел стояв без води).
Після проведених ремонтних робіт усі ввічливо побажали один одному всього найкращого і, потиснувши руки, розпрощались.
Однак ще не встигли працівники доїхати додому, а пан Мельник вже встиг декілька разів зателефонувати начальнику цих, за його оцінкою, «майстрів – непрофесіоналів», і зі словами «чого ваші «спеціалісти» лізли до котла?» вимагати «розібратися з таким «ремонтом».
У зв’язку з цим змушені ще раз підкреслити: ремонтували насос, а не котел. А закачана у системі вода лише виявила проблему із котлом, про яку, як ми вже згадували, п. Василь дуже добре знав.
Пану Мельнику неодноразово пояснювали в телефонних розмовах, що майстри ремонтували насос, а не котел, проте безуспішно. Очевидно тому, що п. Василь просто вирішив замінити свій старий котел на новенький за рахунок за рахунок «горе – майстрів».
Виходить, що винні усі згадані особи, але тільки не пан Василь Мельник.
До речі, інформація про запобіжний клапан теж викликає сумніви, оскільки з часу експлуатації котла минуло майже 20 років. Але можна лише припустити, що з ним могло статися за всі ці роки. І пан Василь, як і про котел, який протікав, міг добре знати та мовчати.
І насамкінець, мабуть, п. Василь і надалі продовжує користуватись насосом в парі з «новеньким котлом». А це говорить лише про те, що п. Василь Мельник оплатив кваліфіковано виконану роботу «майстрів – непрофесіоналів», як він дозволив собі називати працівників згаданої служби сервісу.
З повагою, МИХАЙЛО».
ВІД РЕДАКЦІЇ. У цій побутовій історії з елементами конфлікту та упередженості, надрукованій у «Віснику Розділля», як редактору мені найбільш прикро, що у ряду зазначених автором публікації Василем Мельником осіб вказано і прізвище Мирослава Лепкого. Адже особисто з’ясовував у Мирослава Петровича ситуацію, описану п. Мельником, і його коментар, по суті, підтвердив надруковане вище пояснення пана Михайла. Особливо гризе сумління через те, що замість того, щоб виокремити роль пана Лепкого як суто позитивну і висловити йому вдячність за намагання посприяти, В. Мельник, на жаль, цього у тексті публікації не відзначив, натомість декілька разів згадує його прізвище, як кажуть, всує. До того ж автор наполягав надрукувати листа так, як «там написано». Утім, працівник редакції, користуючись правом редагування, підготував до друку утричі скорочений текст. Та ба! І в такому варіанті він вдарив як по репутації зазначених осіб, так і по репутації газети…
Іван БАСАРАБ
Фото тематичне
