Його називали «польським Едісоном» або «Леонардо да Вінчі з Галичини». Ян Щепаник зі Львівщини – творець багатьох важливих для людства винаходів, серед яких і бронежилет. Він став знаменитістю, яку світ по-справжньому оцінив лише через багато років після його смерті, пише lvivski.info.
Від учителювання до винаходу ткацького верстату
Винахідник народився 13 червня 1872 року в селі Рудники (передмістя міста Мостиська). У дитинстві маленький Ян нерідко бував у майстерні хіміка Ігнація Лукасевича – винахідника гасової лампи. Після закінчення початкової школи та гімназії Ян вступив у педагогічний інститут у Кракові.
В Польщі до 1896 року працював вчителем фізики у невеликих селах та містечках. У численних джерелах можна знайти згадки про те, що він мав свій оригінальний метод проведення уроків, на яких проводив багато експериментів. А ще в нього завжди був із собою блокнот, щоби записувати ідеї.
Першим значним здобутком Щепаника стала система автоматичного ткацтва. Вчителюючи, він неодноразово бачив ткацькі верстати у будинках своїх учнів. Однак його конструкція була значно вищого рівня. Ткацький верстат він удосконалив настільки, що завдяки спеціальним картам з перфорацією можна було за кілька годин зіткати гобелен із кольоровим малюнком. Раніше ж це займало дні, а то й тижні.
Саме цей ткацький верстат приніс винахіднику славу та гроші. Гобеленами захоплювався навіть імператор Австро-Угорщини. В нагороду за цей винахід він звільнив Щепаника від військової служби.
Телектроскоп, телефот, фотоскульптор
У 25-річному віці Ян Щепаник запатентував спочатку у Великій Британії, а потім у США телектроскоп – камеру, що відтворює зображення та звук на відстані за допомогою електрики. Телектроскоп можна назвати прообразом кольорового телебачення.
Можливості телектроскопа винахідник продемонстрував у Відні. Світова спільнота була вражена, однак тоді ще телемовлення не було, тому комерційно винахід застосувати не змогли.
Вражений талантом Яна американський письменник Марк Твен під час свого візиту до Європи спеціально відвідав Відень, щоби зустрітися з винахідником. Трохи згодом Марк Твен написав про нього в одному зі своїх оповідань, де назвав Щепаника «польським Едісоном».
У 1900 році Щепаник представив на виставці у Парижі дещо покращений пристрій для передачі зображення – телефот.
Ще одне досягнення Яна – фотоскульптор – пристрій для копіювання тривимірного зображення моделі будь-якого об’єкта. За допомогою комбінації дзеркал пристрій переносив контури предметів на матеріал, з яким працював художник. Це прообраз 3D-принтера.
Демонстрація бронежилета
На полі бою споконвіків використовували кіраси чи аналогічні обладунки для захисту воїнів. Проте такий захист був дуже громіздким і ускладнював пересування піхотинця, сповільнюючи його рухи. Найбільш захищені обладунки мали командири вищого рівня, адже їхнє завдання – керувати, а загибель від випадкової кулі чи стріли часто призводила до поразки всього війська.
Побоювалися за своє життя і можновладці, адже вони правили довічно, тож було багато охочих вкоротити їм віку. До того ж наприкінці XIX – на початку XX століть в Європі та Північній Америці почалася хвиля політичних замахів. Вбивали королів, губернаторів, царів, президентів… Тоді й з’явилася потреба в нових обладунках, що могли би захистити основні життєві органи, водночас зберігаючи вигляд урочистого вбрання.
У травні 1897 року Казімеж Жеґлен з Тернополя доручив підприємству Щепаника розробити технологію машинного ткацтва бронежилета. Польський історик Славомір Лотиш писав у своїй публікації, що Ян значно покращив структуру куленепробивної шовкової тканини, в яку були вплетені тонкі сталеві пластини. Завдяки опуклій техніці килимарства та своїм ткацьким машинам він отримав матеріал вищої якості, ніж Жеґлен, який ткав матеріал вручну. Жеґлен, до слова, запатентував свій винахід ще в 1896 році.
Винахідники не могли поділити першість, згодом Жеґлен поїхав до США, а Щепаник, який залишився в Європі, став відомим як винахідник бронежилета.
Цікаво, що винайдений бронежилет врятував життя королю Іспанії Альфонсу XIII, на якого було здійснено замах. За це король нагородив Яна званням кавалера Ордену Ізабелли Католички. Микола ІІ хотів також нагородити винахідника орденом Святої Анни за доопрацювання імператорських парадних обладунків, однак Щепаник з патріотичних міркувань відмовився від нагороди держави-супротивника, погодився взяти лише в подарунок золотий годинник із діамантами.
Інші досягнення
Щепаник став одним із небагатьох винахідників, яким вдалося сконструювати пристрій, що використовує для зв’язку електромагнітні хвилі. Однак найпідприємливішим виявився італієць Марконі, він і вважається винахідником бездротового телеграфу. За це Марконі навіть отримав Нобелівську премію з фізики.
Ян Щепаник полюбляв усе, що стосувалося кольорової фотографії та кольорових і звукових фільмів. На винаході телектроскопа, телефота й фотоскульптора він не зупинився. Згодом сконструював 3 моделі кінокамер та проєкторів для кольорової фотографії, фотоапарат разом із проєктором фотографій у кольорі, а ще спосіб записувати на кіноплівку звук.
Кінематографічні експерименти Щепаника стали сенсацією, а іноді навіть викликали шок: 1925 року Щепаник зняв на стрічку хірургічну операцію. Фільм був кольоровим, кольоропередача була настільки точною, що люди в залі буквально непритомніли від побаченого. Подібний ефект мав фільм, знятий на Альпійських перевалах. Зображення було вдивовижу реалістичним, у глядачів під час перегляду виникало навіть певне містичне відчуття.
Одержимий винаходами й несправедливо забутий
Ян був відвертим перфекціоністом і став жертвою свого тяжіння до досконалості. Кольорові плівки та спеціальні кінокамери були доволі складними, а отже, й дорогими. Вони не змогли конкурувати із системами передачі кольору, які вже існували на той час, як-от знаменитий «Техніколор». І хоч система передачі та відтворення кольору, винайдена Щепаником, була в рази кращою та ефективнішою, «Техніколор» вигравав через доступність ціни.
Ще деякі винаходи просто залишилися дивами: вони надто випереджали свій час, а тому не мали практичного застосування. Таким був не лише телектроскоп, який випередив появу телебачення, а й метод малоформатної (24 x 36 мм) кольорової фотоплівки. Відомі фірми Kodak і Aqua скористалися цим методом лише через 30 років після його винайдення.
Щепаник зареєстрував 92 патенти у п’яти країнах світу, він є автором понад 50 винаходів. В останні роки життя йому бракувало коштів, щоби закріпити патентні права в інших країнах, окрім Австрії. А тому, за життя дослідник був несправедливо забутий, багато його робіт потім просто скопіювали та почали використовувати під іншими назвами у Великій Британії, Франції та США. Гідно оцінили внесок винахідника в науку лише після його смерті.
Помер Ян Щепаник 18 квітня 1926 року у віці 53 роки від раку печінки в польському місті Тарнів. Після смерті було знайдено кілька його записів, з яких стало зрозуміло, що винахідник цікавився також підводними човнами, дирижаблями і літаками з крилами, що рухаються. Багато інших технічних записів та пристроїв німці знищили під час окупації, а те, що вдалося врятувати, згоріло під час Варшавського повстання. А отже, світ багато втратив…
