Невідь чого, але понеділок ми чомусь називаємо «важким днем». Утім, хай йому грець із походженням цього виразу, бо сьогодні, саме у понеділок, 5 липня, для усіх, кому між 10-ою та 12-ою годинами пощастило побачити і послухати дует вуличних музикантів із Вінниці, які на розі магазину «Янтар» та «Аптеки» побіля центральної площі , просто на бруківці «розгорнувши» імпровізовану сцену, під власне виконання на клавішному і ударному інструментах та гітарі пронизливо і проникливо співали відомі вітчизняні «хіти», а насамперед – на тему російсько – української війни, цей день закарбується у пам’яті, якщо не назавжди, то надовго.
Бо, повірте, споглядати статечного «лабуха» в шапці, схожій на «мазепинку», та юнака із тонкими інтелігентськими рисами і богемною борідкою, які із нальотом смутку виконували пісні, що брали за душу і підносили над першим буднем, яким розпочинався черговий тиждень у Новому Роздолі, було великим щастям і окрилювало високими почуттями.
Вашому автору вдалося «вклинитися» у паузу між співами і розпитати гастролерів, хто вони і звідки. Звісно, на правах старшого представляв групу пан Валерій Гуменюк : «Отже, ми ( а зі мною Україною концертує у форматі «вуличні музиканти» мій син Владислав) на постійно мешкаємо у Вінниці, навчалися грі на інструментах у музичній школі, в музучилищі. Згодом я окремо навчався грі на органі, бо за здобутим фахом баяніст. Тож років з дев’ять грав на цьому інструменті у костелах ВІнничини.
А спонукою до гастролювання, як не прикро, стала агресія Росії щодо нашої матінки – України: спочатку анексія Криму, згодом підступний московитський похід на Донбас. Але перед цим рішенням я зробив спробу «завербуватися» добровольцем у Збройні сили України через військкомат. Та ба! – прискіпливі «кадровики» забракували мене «за станом здоров’я. Та і років мені тоді було чимало – 58, отож і вік був на заваді. От тоді й прийшла ідея мандрувати Україною і співати як про війну, про любов, про побратимство, про вірність, про красу української душі і нашого краю. Додам, що формат «вуличних музикантів» підказала мені донечка, за фахом скрипалька. От з 2015-го року і концертуємо милою Вітчизною».
На запитання, скільки днів вони планують виступати у Новому Роздолі, пан Валерій усміхнувся і повідомив, що сьогодні ж від’їжджають. Бо їхній концертний графік простий: один день – один виступ в одному місті протягом 4-х годин. Бо на більше не вистачить снаги. Ну, і дорога, постійні переїзди стареньким «бусиком», звісно, втомлюють, тож йде трішки часу і на відновлення сил.
Аби не забирати в музикантів дорогоцінного часу, щиро подякував за концерт у Новому Роздолі і попросив, якщо вони зможуть, виконати одну з моїх улюблених пісень української групи «Еней» з Польщі. І вони з радістю не відмовили і …над майданом полинула пісня «Біля тополі», присвячена українським військовим:
«Тихо надворі і тільки чути як,
Як матері слова летіли,
Летіли в ніч до козака.
Бачиш, сину мій, свічка не згаса,
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона.
Молодий юнак, молодий козак…
Приспів:
Там біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе,
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає – та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.
Рік вже проминув, прийшла нова весна,
А спокою в душі не було, не було та й ще нема.
Там батько змучений, сам торує шлях,
По ньому мав іти син його, а його вже нема.
Молодий юнак, молодий козак…»
У цей момент майданом на мить зависла зграйка білих голубів і помандрувала далі у небесні простори…
Іван БАСАРАБ
