7/02/2020

НАШІ

ЯРОСЛАВ ГОРОДНИЦЬКИЙ

Ярослав Васильович Городницький народився 13 березня 1932 р. в селі Славна Зборівського району Тернопільської області. Львівський громадський активіст (у Львові проживає з 1950 року), стійкі патріотичні та духовні переконання якого не зломили жодні політичні урагани.


  Зокрема, після т. зв. “Львівського собору” 1946 р., скликаного КДБ СРСР для ліквідації УГКЦ, разом зі своєю сім’єю залишався вірянином підпільної “катакомбної” УГКЦ до її відродження у 1989 р. Неодноразово брав участь у велелюдних громадських акціях, як-от, під час похорону знаменитого львівського композитора Володимира Івасюка 22 травня 1979 р., а також неодноразово у чисельних антитоталітарних та державотворчих народних вічах та зборах.
  Народний поет-пісняр, публіцист-аматор та ревний дослідник українських визвольних змагань 20 століття, чий високопатріотичний запал гартувався ще в горнилі галицької національно-політичної борні за Вільну Соборну Незалежну Україну, про що виразно засвідчують і пропонована патріотична пісня “Любіть Україну”, а також провісна поезія, яка, до болю душі, звучить украй сучасно “Не хочемо ми війни!”. Ярослав Городницький вже з 2011 р. став позиціонувати себе як активний борець супроти зрадофільно-проросійської політики четвертого президента, котрий трьома роками пізніше ганебно накивав п’ятами з України. Полум’яним словом підтримав Революцію Гідності з перших днів народного спротиву режиму Януковича.
  У 2000 р. Ярослав Городницький видав збірку вибраних творів “КРИК ДУШІ або УКРАЇНСЬКА ГОЛГОФА”, з декількома творами з якої хочу ознайомити читачів «Вісника Розділля».
Творчу наснагу, непогасний патріотичний запал та стоїчну віру в споконвічні національні ідеали Ярослав Городницький на виховному і генетичному рівнях передав своїм дітям — доньці Оксані та сину Володимиру — відомому журналісту Львівського радіо, чудово знайомому нам по новинах, коментарях до історичних подій, історичних та спортивних трансляціях.

Анатолій ГОРОДНИЦЬКИЙ, член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародної
літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша, мешканець Нового Роздолу







ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!


Любіть Україну! Як Матір єдину!
Як мати єдине дитя!
Любіть Україну і мову її солов’їну,
Бо другої в Світі нема!

Приспів:
Любіть Україну! Любіть до загину!
Як хлопці любили з УПА!
Як наші герої з Холодного Яру!
І наші Герої з ОУН і з УПА!

Любіть Україну! Свою Батьківщину!
Вона нам від Бога дана.
Любіть Україну! Вона в нас єдина,
Бо другої в Світі нема!

Приспів.

Любіть Україну!
Любіть, як любили
Шевченко, Шашкевич, Франко!
Любіть, як любили свою Батьківщину
Бандера, Шухевич, Стецько!

Приспів.

Любіть Україну! Як Крутів герої!
Які за ї волю віддали життя!
Любіть її щиро!
Любіть не зрадливо!
Вона в нас єдина!
Вона в нас одна!

Приспів.

Любіть Україну! Любіть ту єдину!
Вона наша Мати і наша Земля!
Вона нас кормила,
вона нас поїла!
Вона нам Всевишнім дана!

Приспів.

Любіть ту єдину!
Любіть до загину!
Бо другої в світі нема!
Ніколи не було, не буде, нема!



ОЙ, ЗАКУЛА ЗОЗУЛЕНЬКА


Ці рядки присвячені тим героям,
які боролися за волю України, за свою землю, за свій народ.
Були справжніми патріотами!
Любили Україну більше власного життя
і героїчно помирали за її волю!
Ярослав Городницький


Ой, закула зозуленька,
Тай в неділю вранці.
Мати сина виряджала
На війну в повстанці!
Ой, закула зозуленька,
Тай кує, тай кує,
Ой, чи то вона сердечна
Материнське горе чує?
Виряджала Мати сина
Край свій боронити.
І навчала свого сина
Вірненько служити!
Іди, іди, мій синочку!
Та служи вірненько,
Бережи край рідний
Україну-Неньку!
Від фашистської навали,
Московських тиранів,
Розмаїтих шовіністів
І чужих гетьманів!
Щоб кати вже перестали
Плюндрувати Україну!
І народ наш мордувати
На Соловках і в Сибіру!
Бо вже 300 років з гаком,
Як мордують в Україні
Народ, мову і культуру,
І кінця нема ті руїні!
І пішли сини-герої
До УПА служити,
Щоб народ на Україні
Від ворогів захистити.
Пішли боронити свою хату
Свою Неньку-Україну,
Щоби врешті зупинити
Ту страшну руїну!
Пішли боронити свою землю,
Свою волю, Батьківщину,
Щоб на всяких окупантів
Вже не гнути спину!
Які Україну плюндрували,
Всяко нищили і грабували!
Одні у Союзі мордували,
Другі — в Німеччину на каторгу
Мов худобу гнали!
Вирішили: краще вмерти,
Чим у рабстві жити!
Бо ніяким окупантам
Не хтіли служити!
І пішли у бій кривавий,
Не злякались мук страхітних,
Щоби вибороти волю
Для дітей та внуків рідних!
І для Неньки-України,
Для всього народу,
Щоб в ярмі вже не стогнали,
А мали свободу!
Щоб народ сам вибирав,
Як він має жити,
А з Москви не диктували,
Що має робити!
І пішли сини-герої,
Як криця служили,
І за волю України
Буйні голови зложили!
Найдорожче, що було в них,
Без вагання все віддали,
Щоби наші діти й внуки
Вже нарешті волю мали!
Не ридайте, матері Героїв,
І не кленіть гірку долю!
Сини Ваші загинули:
За Вкраїну, за Народ, за Волю!
За народ наш Український
І за кращу його долю,
Загинули мільйони дітей кращих
В боротьбі за волю!
Пам’ятаймо тих героїв,
Щоби довго-довго жили!
У піснях, легендах, обелісках —
Вони чесно заслужили!
Бо вони безмірно любили Україну,
Понад життя, на зло московським упирям!
І на смерть йшли мужньо зі словами:
“Слава Україні!!! —
Героям Слава!!!
Слава Нації!!! —
Смерть ворогам!!!”
Ви понад усе любили
Нашу Неньку-Україну
І, вмираючи, співали:
“Ще не вмерла Україна!”
В скрутний час з УПА герої
У ворогів пощади не просили,
А патрон останній чи гранату
Собі залишили!
І коли гранати тіла рвали,
“Ще не вмерла…” Ви співали!
Тож в віках будете жили,
І Воістину — на це Ви заслужили!

Ярослав ГОРОДНИЦЬКИЙ
Поезії із збірки «КРИК ДУШІ або УКРАЇНСЬКА ГОЛГОФА”


Новороздільський письменник Анатолій ГОРОДНИЦЬКИЙ відзначений подякою Спілки письменників України...

9 листопада, день української писемності та мови, увінчався, окрім очікуваного вияву любові та поваги до рідної мови, ще і 80-річчям Львівської обласної організації Національної спілки письменників України, який відзначався у тісному творчому колі...