10/01/2020

З ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ КРАЮ

ОКРУЖНИЙ ПРОВІДНИК ОУН-УПА ЛЬВІВСЬКОГО КРАЮ «ДНІПРОВИЙ»

Останній раз Василь прийшов з братом Йосипом, охоронцем «Бомбою» та ще двома повстанцями в кінці грудня 1944 року, перед Різдвяними святами. Відходячи з батьківського дому, зауважив, що не знає, чи ще прийде. А весною, перед Великоднем, до батьків донеслася страшна звістка від підпільників, що їх сини Василь та Йосип загинули. Коли в кінці року до батьківського дому повернулася сестра Анна, що перебувала у підпіллі, то їй було відомо про смерть братів. Незабаром прибули енкаведисти і арештували Анну, не дивлячись на її вагітність. З того часу сім’я жила в постійній тривозі. Брати Павло та Степан з’являлись вдома зрідка, мати з дітьми ночувала, в основному, по сусідах. В 1946 році більшовикам вдалося затримати Павла. Після слідства він був засуджений на 15 років тюремного ув’язнення, яке відбував у таборах Мордовії. Через декілька місяців у Львові був затриманий брат Степан. Звинувативши його у співпраці та допомозі українському збройному підпіллю, засудили до семи років ув’язнення. Батьки, залишившись з п’ятьма малолітніми дітьми, були впевнені, що більшовики сім’ю у спокої не залишать, тому очікували найгіршого. І це сталося у жовтні 1947 року – вони приїхали і зачитали постанову, згідно якої сім’я Костиків з дітьми Ольгою, Любомиром, Зеновієм, Надією та Ігорем виселяються у віддалені райони Сибіру з конфіскацією майна.



Та повернемось до обставин загибелі провідника «ДНІПРОВОГО» - Василя Костика, його брата Йосипа, псевдо «КАНЯ», та двох побратимів - «БОМБИ» (Мота Микола, уродженець с. Милошевичі - зі слів Любомири Кулик) і «ГРУШКИ». Протягом 74 років рідним загиблих та їх близьким були невідомі відомості про трагедію. Тільки з відкриттям державних архівів та завдяки допомозі відомого київського історика-дослідника Володимира Мороза, автор має змогу донести до читача прикру правду зради, що була причиною загибелі згаданих повстанців. Ще на початку двотисячних років було знайдено один з архівних документів – номінаційний список старшин СБ ОУН, в якому значився заступник крайового референта СБ «Гайдар» (Грек Микола, уродженець с. Нові Стрілища – авт.), котрий пропонувався до присвоєння звання майора. В короткій характеристиці було відзначено, що під час розслідування він допоміг викрити групу агентів, які ліквідували окружного провідника «Дніпрового». Даний документ опублікований в «Літопису УПА», том 13 нової серії в 2008 році. Уже в той час появилась іскра надії, що подальше вивчення архівних документів приведе до деталей розслідування даного злочину. Так і сталося, але для цього знадобилось кілька років пошукової праці. Єдиний документ ОУН-УПА, що зберігся в архівах, пролив світло на дану подію. Цим документом є свідчення, що дав службі безпеки один з підозрюваних у вбивстві «Дніпрового» та його побратимів. Допит проводив слідчий СБ ОУН «Байрак», зізнавався – Голубець Яків, в підпіллі «Куба».


Короткі витяги з протоколу зізнання Якова Голубця (мова оригіналу):


«Півтора тижня перед Різдвом в хаті Дереша на Берегах були Сидор (повітовий провідник ОУН Городоччини, 1944 – поч. 1945 рр. – авт.), Марко та Кукуруза. Крім мене, там ще були командир Крук, Ігор, Рубай та інші бойовики. Сидор мені сказав, що він іде в Городеччину, а мене залишає під опікою Марка. З Берегів ми через Милошовичі пішли в Містки, де я з Марком лишився в хаті Врублевського Йосифа. Сидор і інші пішли на захід. Вечором я змінив квартиру, пішов до Врублевської Геленки, де стрінувся з Явором – Доротою Василем з Місток, що був ройовим в відділі Крука. Перед свят-вечором ми з Явором заквартирували в хаті Врублевського Михайла. Нас ранком збудили і сказали, щоб ми вбиралися, бо зі сторони Малого Любіня дуже стріляють, мабуть, облава. Ми пішли в сторону Полянки. Треба було перейти поле і залізничний тор. Лісом зайшли на Королівку, там зустріли Кукурузу, був Марко з Ігорем. Я зайшов до хати, де жив брат жінки Кукурузи. В хаті був станичний Полянки Юзьо, Хмара і місцеві хлопці. З Королівки ми вийшли близько четвертої години на схід. Нас було вісім: я, Марко (Дуліба Осип з Малого Любіня), Явір (Дорота Петро з Місток), Ярема (Рейтер Василь з Полянки), Хмара (Коваль Микола з Полянки), Юзьо (Рейтер Осип з Полянки), Кукуруза (Рейтер Володимир з Полянки), Ігор з Гуменця. З Королівки лісом попри Містки, полем попри Лісневичі перейшли шосе, тор та через Семенівку пішли в Милошовичі. Там були в сьомій-восьмій годині вечора.


… Зараз ми пішли полем до Лісневич. Під Лісневичами на городах ми стояли. Ярема, Кукуруза та Марко пішли в село. По якомусь часі всі вернулись. З ними були також: провідник Дніпровий, його брат Каня, Бомба і Грушка… (Вирішили прориватись на Бартатів, бо там більші ліси). … В Сердиці провідник Дніпровий разом з Грушкою, Канею та Бомбою зайшли до хати Феджори…


(Ми домовились вбити їх чотирьох). З Сердиці всі пішли через Деб’янку і містківський ліс до Королівки, а звідти до Комина (колись була цегельня – авт.). … Ярема свиснув і всі разом кинулися на них. Юзьо закинув шнурок і ми повалили Грушку. Він ще встиг сказати: «Куба, та ми так собі добре жили, а ти тепер мене вбиваєш?». Ми сильніше стягнули шнурок, Юзьо стрілив в груди зі «Штаєра». Провідника Дніпрового душив Ярема з Кукурузою. Його брата Каню – Явір та Ігор, Бомбу – Марко і Хмара. Всі вони просилися. Я чув як провідник Дніпровий сказав: «Чому я гину від вас, а не від більшовиків?». Ми познимали шнурки, вони були довжиною 90 см, шорсткі та тверді. Опісля познимали убрання та білля. Штанів з Грушки не знімали, бо були вони дуже значні, роблені з більшовицького коца. Всіх їх опісля постріляли ще в груди, щоб посторонні думали, що погинули вони від стрілів на засідці. Наприкінці Ярема з Кукурузою великими ножами, блиск яких я бачив, відрізували кожному побитому голову та скидали в мішок. (…) Убрання та зброю Ярема з Кукурузою десь сховали, мішок з головами Марко, Ярема та Кукуруза занесли в місто. (…)


В Лісневичах на хаті зустріли Ворона, питали за Сидором. Прийшов потім Рубай і Ігор. По двох днях прийшов Сидор.


(…) Сидор викликав Марка та Кукурузу набік та про щось оба говорили. Я чув, як Сидор сказав: «Щоб про те ніхто не довідався». (…)


Пішли за Дністер, Хоросно, Карбінівка. Пішли до Лісневич. На другий день зайшли до Якимчиць. … З Гуменця ми пішли до Хоросна і довідалися, що Сидор впав. Точніше, що Сидора зловили, Рубая ранили, а Явора вбили… (Я пішов додому, звідси мене викликав Майський до себе до Чолович. Звідси мене післав в Якимчиці в хату Прута, де мав бути Майський. Його не було, а Прут сказав що бере мене до себе на роботу. Я мав списати всіх підозрілих в Пустомитівському районі, вивезених і спалені господарства.


Незадовго Кукуруза загинув. Люди казали що його вбили більшовики, але Ярема сказав що його вбив Володимир Стець через особисті порахунки.


…Одного разу командир Тиміш хотів забрати кулемета з Полянки та сказав, шо зайде по нього за кілька днів. Цю розмову чув Ярема та повідомив на Полянку, де більшовики мали зробити на нього засідку. Тиміш туди не пішов і це йому не вдалося. Ярема сказав, шо ми мусимо вислідити всі дороги, якими ходить Тиміш. Під час квартирування групи Прута в Чоловичах Ярема повідомив через свою сестру більшовиків, які зробили засідку.


(Прут вислав до хати Якима, Нечая, Баса, Хмарку і Славка. Була засідка. Всі втекли. В Містках я квартирував з Яремою, Васильком і Карим. В підпіллі я мав псевдо «Куба»).


Заввага: Під час слідства не було примусу. Часто навідувався Ярема та радив застрелити Кубу, бо він і так нічого не скаже. Коли ми Кубі сказали, що Ярема казав його застрелити, то той признався».


В дев’яностих роках, пройшовши більшовицькі табори, дружина районного провідника ОУН Городоччини «ЗАПОРОЖЦЯ» (Івана Микитки) – Любомира Кулик, псевдо «АНДРЕЙКА», проживаючи у Львові, згадувала, що в 1945 році, перебуваючи з дорученням в Ілівських лісах, в с. Стільсько бачила «Кубу» в кайданках.


В двотисячних роках автор, спілкуючись з колишньою підпільницею ОУН «ОРИСЕЮ» - Салій Мартою, що проживала у Жидачеві, почув від неї розповідь, що в її домі в с. Заліски в 1945 році відбувся суд над одним із зрадників, якого звинувачували у вбивстві провідника ОУН-УПА, в якого була підрізана чи відрізана голова. Суд проводили представники з СБ, їх керівник мав псевдонім «Гайдар».


Обезголовлені чотири тіла були виявлені повстанцями ранньою весною, як почав танути сніг. Сумнівів під час їхньої ідентифікації не було. В той час підпіллям ОУН-УПА було заплановано багаточисельне перепоховання повстанців та мирних жителів, які загинули і були вбиті більшовиками під час військової акції на село Малий Любінь в час Різдвяних свят 1945 року. Внаслідок каральної операції з 6 по 8 січня більшовиками було спалено половину житлових і господарських будівель села. Усіх, хто, рятуючись, втікав у напрямку лісу – карателі вбивали. Облава та обшуки в селі тривали три дні, протягом яких було вбито до 50-ти чоловік. Із показів Голубця Якова відомо, що більшовицькі погроми в Малому Любені було чути аж до Містків. Є твердження старожилів села, що після облави в селі побував сам Микита Хрущов, котрий дав вказівку зібрати вбитих і закопати неподалік лісу. Це місце в народі називають «біля чотирьох дубів».


* * *

Під час зустрічі автора з жителем Городка Іваном Ковчем, уродженцем Малого Любеня, 1932 року народження, він розповів: «Мабуть, саме перепоховання убієнних з-під лісу до церкви було завчасно організовано провідниками збройного підпілля ОУН-УПА, бо сама робота проходила злагоджено і оперативно. Кругом села були виставлені повстанські військові дозори. Одночасно копалась братня могила біля церкви і відкопувались тіла загиблих біля чотирьох дубів, котрі перевозили до церкви. Всю основну роботу виконували незнайомі чоловіки, повстанці, бо в селі мало хто залишився, хіба люди старшого віку. Перепоховання відбулось в перші дні тижня перед Великоднем 1945 року».



Сторінки 1 2 3 4

 








24.10.2020 0:48
  • Демографічна ситуація в м. Новий Розділ та у Миколаївському районі на 1 вересня 2020 •
24.10.2020 0:44
  • Платник єдиного податку, який має податковий борг більше 1020 гривень, не зможе перебувати на спрощеній системі оподаткування •
24.10.2020 0:40
  • 25 жовтня Україна переходить на зимовий час •
24.10.2020 0:35
  • З 26 жовтня м. Новий Розділ буде в Помаранчевому рівні епідемічної небезпеки •
23.10.2020 22:54
  • Оперативна інформація про поширення коронавірусної інфекції COVID-19 по Україні на 23 жовтня •
23.10.2020 22:46
  • 22 жовтня у Львівській області 375 мешканців захворіло на covid-19 •