ЗНАЙ НАШИХ!

Вперше в історії держави міністром Уряду України став виходець з Нового Роздолу, випускник СШ № 2 Володимир Бородянський

Володимир Бородянський

Як тільки стало відомо, що 29 серпня Міністром культури, молоді та спорту України призначили відомого вітчизняного медіа – менеджера Володимира Бородянського, то частина новороздільців, в тому числі, не обов’язково прихильників Президента Володимира Зеленського та партії «Слуга народу», мимоволі відчули приємне відчуття гордості. Ще б пак! Адже вперше в історії держави міністром Уряду України став виходець з Нового Роздолу, випускник СШ № 2. Чим не привід для тріумфу мешканців містечка, що 66 років тому постало у чистому полі поміж селами Малехів та Берездівці, завдячуючи рішенню керівництва СРСР розгорнути найбільше у Радянському Союзі сірчане виробництво. Таким чином, галерея відомих городян поповнилася ще одним славним ім’ям. З чим, як кажуть, і городян, а відповідно, й Володимира Бородянського і вітаємо. А тепер спробуємо поінформувати мешканців міста про першого міністра – земляка Володимира Бородянського (бо ж, як достеменно відомо, колишніх новороздільців не буває) як про людину, без, так би мовити, зайвого пафосу.

Очевидно, вартує розпочати із його батьків, бо, перефразовуючи класика, гени – річ уперта. Отже, Володимир Юхимович Бородянський - киянин, фаховий спеціаліст з гірничих питань. Спочатку трудився в цеху зневоджування вапняків, згодом очолював сірчаний рудник, згодом тривалий час працював заступником генерального директора Новороздільського ВО «Сірка». Знаючі люди із середовища тогочасної технократичної еліти міста подейкують, що якби у кризові для підприємства часи на зламі 80-х «Сірку» очолив В. Бородянський, то, можливо, доля виробництва склалася б не так плачевно.
Галина Олександрівна Бородянська – хоча і сибірячка, проте м’яка вдачею, толерантна й зичлива. До переїзду сім’ї у Київ на постійне місце проживання працювала медиком у Новороздільській міській лікарні.
Одне слово, Бородянські були скромною, інтелігентною російськомовною сім’єю із строкатого набору перших спеціалістів, котрі прибули з різних кінців «неозорого Союзу» споруджувати гігант вітчизняного хімпрому. У Бородянських, мабуть, була одна з найкращих у місті бібліотек, а Володимир Юхимович ще й чудово грав на фортепіаноְ, як з’ясував репортер, відомої марки «Молотов» (до речі, В. Бородянський – молодший трепетно дорожить батьківською книгозбірнею, перевізши її у своє помешкання у Київ, причому суттєво поповнивши). Мимоволі згадалася крилата фраза Френсіса Бекона «Книги - кораблі думки, що мандрують на хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління».
У середині 80-х Володимир Юхимович позитивно сприйняв процеси національного відродження, проте журився перспективою сірчаного підприємства (зокрема, своїми тривогами ділився у одному з інтерв’ю у заводській багатотиражці «Наше слово»). Раптово відійшов у вічність у розквіті сил на початку 90-х.
Спочатку Бородянські жили на вул. Піонерській, 18-а (тепер – вул. Чорновола), згодом – на вул. Леніна, 47 (тепер – вул. Грушевського). У 1964 у молодої сім’ї – народилася донечка, яку назвали Жанною. Закінчила СШ №2, Згодом - три вузи: технічний, медичний, юридичний. Вийшла заміж у столиці за військового офіцера. Виховують донечку Інну.
Володимир Бородянський – молодший народився 15 січня 1974 року. Навчався у СШ №2. Класний керівник – Микола Михайлович Дудич. Скромний і обдарований, проте не гнався за оцінками та золотою медаллю. Тож у атестаті Володя мав одну – дві четвірки. У класі користувався авторитетом. До слова, могутньої, ваговитої породи, але кмітливий з відмінною реакцією, тож обійнята посада міністра культури, молоді та спорту, як кажуть, зобов’язує бути у формі.
Після закінчення школи у 1991 році спочатку навчався на економічному факультеті у сільськогосподарському інституті у Дублянах Львівської області. Згодом – перевівся у Київський національний економічний університет на фінансово-економічний факультет за фахом «Фінанси та кредит», який закінчив у 1997 році.
Володимир Бородянський – дуже цілеспрямована людина, яка, як склав собі репортерське уявлення, не будучи знайомим особисто, до кар’єри ставиться як альпініст, із девізом – досягати нових і вищих вершин (див. редакційну «нарізку» про досягнення та регалії В. Бородянського – І. Б.). Років з чотири тому у одному з інтерв’ю для столичного видання Володимир Володимирович сформулював власну мотивацію: «Братися за те, що тобі маловідоме». А 2 вересня у «Лівому березі» зֹ’явилося інтерв’ю «Володимир Бородянський: «Ми захищаємо свої національні інтереси в тому числі заборонними заходами. Це нормально», у якому міністр – земляк висловив свої першочергові орієнтири у новій якості державного службовця високого рангу: «Гумільов писав, що якщо в суспільстві є 15% пасіонаріїв, то воно буде стабільно розвиватися. Наше стратегічне завдання – збільшити кількість людей, включених в життя суспільства.
Друге завдання освітньої та культурної політики – здатність людини критично мислити. І третє: усвідомлення себе українцями – теж важливе завдання».
А ще Володимир Бородянський вкрай непублічна людина, тому, як репортер, заздалегідь прошу вибачення за дану публікацію, так би мовити, без попередження. Користуючись нагодою, передаю вітання від новороздільців (в тому числі і від деяких вчителів його рідної СШ №2) за прийняте відповідальне рішення погодитись на пропозицію Президента очолити важливе міністерство. Про пов’язані із новою посадою земляка надії городян відродити за сприяння Володимира Володимировича міський басейн, мабуть, у даному тексті згадувати недоречно. Хоча такі візії, як кажуть, вже мають місце. На все свій час...
Іван БАСАРАБ


Володи́мир Володими́рович Бородя́нський
Народився 15 січня 1974 у Новому Роздолі Львівська області.
Український медіа-діяч, голова правління ПрАТ «ММЦ СТБ» (2004 – 2018), міністр культури, молоді та спорту України.
У 1997 році закінчив фінансово-економічний факультет за фахом «Фінанси та кредит» Київського національного економічного університету.
З 1998 року – комерційний директор газети «Московський комсомолець в Україні».
З 2000 року – керівник відділу з управління медіа-активами «Альфа-банку» (відповідав за реалізацію бізнес-проектів: «Новий канал», «Наше радіо», «Московський комсомолець в Україні»).
У 2004 році був обраний головою Правління ЗАТ «ММЦ СТБ».
У 2004 році був обраний головою правління телеканалу СТБ (медіахолдинг StarLightMedia). У 2012-му очолив увесь холдинг.
Наприкінці 2018 року залишав пост керівника медіагрупи StarLightMedia.
29 липня 2019 року Президент Зеленський призначив Бородянського своїм радником з гуманітарних питань
З 29 серпня 2019 – міністр культури, молоді та спорту України.
Нагороди
2010 – Телетріумф у номінації «Спеціальний приз премії Телетріумф»
2011 – Телетріумф у номінації «Спеціальний приз премії Телетріумф»
Володимир Бородянський, який став міністром культури молоді і спорту, є новачком в українській політиці.
«Досвідчений менеджер у сфері медіа. Сподіваємось, що ваш досвід стане нам у нагоді», - сказав про пана Бородянського прем’єр Олексій Гончарук під час представлення його кандидатури у Раді.
До цього він понад 15 років очолював один з найвідоміших українських каналів СТБ і понад шість років медіагрупу StarLightMedia, що належить бізнесмену Віктору Пінчуку.
У липні 2019 року президент Володимир Зеленський призначив його своїм радником з гуманітарних питань.
«Зробити і реалізувати задуми та стратегії, які докорінно змінять гуманітарну галузь в Україні. Я хочу, аби держава могла запропонувати своїм митцям підтримку, захист та справедливі і прозорі KPI їхньої роботи», – говорив тоді про свої плани пан Бородянський.
При цьому він зазначав, що не є фахівцем у всіх сферах, тому оголосив про формування так званого мозкового центру, команди фахівців і експертів. Він також почав оголошувати у Facebook імена експертів у напрямках - кіно, книги, туризм, благодійність.
Володимир Бородянський очолив міністерство, яке об’єднало в єдину структуру відразу три відомства - мінкульт, мінспорт та мініформполітик.
За матеріалами інтернет – видань та Вікіпедії