Смолоскипна хода у Новому Роздолі як вираження поваги та вшанування чину Степана Бандери та полеглих героїв

До 17.00. – лічені хвилини… Навколо округлого плацу перед пам’ятником Тарасу Шевченку майже темрява.
Майже, але... Бо друг «Програміст» Олег Василишин з батальйону «Аратта», якому організатором акції «Смолоскипної ходи», присвяченої 110-річчю народження Степана Бандери, - ГО «Новороздільські учасники АТО» доручено забезпечити світло – звукову інсталяцію заходу, вже майже завершив свою роботу. І м’яко б’є сніп міні-прожектора, і лунко лине спів повстанських пісень з динаміка, осяваючи постаті нечисельних городян, що завчасу підійшли, а інші підходять, до фігури Кобзаря українського націоналізму.
Майже, але… Бо темрява дедалі, хоча і тьмяно, яскравішає виразними силуетами малих гуртів людей, які прийшли вершити велику дію – вшанувати пам'ять Провідника та подвижників майже 800-літньої борні за втрачену Державність. А в ядрі згромадження – новороздільська юнь у плямистих одностроях із місцевого «Тризуба», під орудою зверхників Романа Корецького та Любомира Бендаса несуть вахту із плакатами Провідника та бандерівськими символами перед стартом Смолоскипної ходи. А поруч – загартовані у боях бійці «Правого сектора», батальйону «Аратта», інших добробатів, учасники АТО. А вінцем у цій живій людській короні - сильна духом горстка новороздільців та новороздільчанок (переважно саме їх), які завжди (у спеку і холоди, у дощі і сніги) вже понад двадцять літ приходять, немов служителі прадавнього культу предків, виконати свою місію – підтримати патріотичні акції, віча, ініціативи. Ці скромні, але безмежно віддані душею і тілом українській ідеї городяни, переважно старшого віку, викликають повагу ближніх, слугують прикладом. Вони ніколи не зійдуть з цього шляху, бо такими їх виховали батьки – діди, предки, які і в ярмі вірили в Україну – вільну, без окупанта-супостата...
Наближається мить сакральної частини заходу – священнослужителі відправляють поминальну панахиду за Провідника та патріотів, які віддали життя за Українську державність, згодом звучать промови – і врешті Смолоскипна хода рушає традиційним маршрутом - центральним проспектом міста до символічної могили героям України у Малехові. Це був марш українського тріумфу, який запалював патріотичними почуттям новороздільців, які обабіч проспекту зупинялися, зауваживши колону із смолоскипами, котра вигукувала гасла, що додають сили і віри, і надії: «Слава Україні! Героям слава!», «Слава нації – смерть ворогам», «Бандері, Шухевичу – тричі «Слава!». І чимало з них, кого торкнувся пломінь смолоскипів, немов вливалися у шеренги українських націоналістів, бандерівців сучасності – і гордо крокували з демонстрантами…
У багатьох з городян з’являлися сльози на очах, а в учасників ходи – коли услід за ними натхненно вигукували гасла діти - школярики, які опинилися у цю мить на маршруті ходи. Може, вони таким чином висловлювали підтримку декільком ровесникам , які йшли у колоні поруч з відомим бійцем – добробатівцем, другом Зеником та відомою новороздільською поеткою Орестою Максимович, котра міцно і високо тримала смолоскип і уважно наглядала за маленькими супутниками. Можливо, вони вже вирішили наступного року взяти участь у марші на честь Провідника української нації. Мимоволі згадав внучку Емцю, як вона ще у 3-річному віці, з усмішкою промовляла навчений бабусею віршик «У Києві паде дощ, а у Львові слизько – начувайтесь вороги, бо Бандера близько!»...
Такі промовисті епізоди дещо заспокоювали тихий жаль щодо нечисельності учасників акції, навіювали на оптимістичний лад, мовляв, до Смолоскипної ходи долучилися ті, хто зміг, хто сповнився обов’язком.... Через рік до маршу на честь Провідника нації долучиться більше городян...
Іван Рибко, священник міської УГКЦ Пресвятої Богородиці:
«Немає більшої любові ніж в того, хто віддасть життя своє за друзів». Ця заповідь нині стосується особи Степана Бандери, 110-ту річницю народження якого сьогодні відзначаємо. А ще у найдавніші біблійні часи віддав життя своє за нас Ісус Христос...
Багато українців – патріотів, як і Степан Бандера, поклали своє життя за наше право бути вільними і жити в незалежній державі. І сьогодні сини України проливають кров за рідний край. Ворог сильний і підступний і сили нерівні. Але, як казав український Пророк Тарас Шевченко: «Борітеся, поборете! Вам Бог помагає!». У цю вирішальну пору нехай Бог дає нам сили. Боротися, пам’ятати і вшановувати тих героїв, які під прапорами українських націоналістів, збройних сил, із шевронами добровольчих формувань здобували вільну державу, а зараз боронять її Незалежність.
Ростислав Мига, священик міської Православної Церкви України Святителя Миколая
«Приходить час, приходить час, нехай же кожен скаже з вас: чи він народу вірний син, чи тільки раб поганий він». Саме такі слова виголошувалися на похороні великого українського сина, патріота, героя, який поклав своє життя за волю України, Степана Бандери. Сьогодні ми відчуваємо свій обов’язок вознести свої молитви за цього великого Українця, який поклав свою голову на вівтар Вітчизни. Від знав, що незалежність Держави можна здобути тільки великими жертвами, тільки на полі бою. Провідник жив Україною, боровся за Україну і загинув за Україну. В ньому не було й крихти самолюбства, усе своє життя він присвятив боротьбі за Соборну державу. Він жив за принципом Євгена Коновальця: «Здобудеш Українську державу, або згинеш в боротьбі за неї!». Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми тільки що відслужили заупокійну панахиду за цього великого Патріота, за полеглих героїв України.
Ми знаємо, що на похороні Степана Бандери були присутні представники національних церков – Української Греко-Католицької Церкви та Української Автокефальної Православної церкви. І це символічно, бо саме представники цих церков брали участь у національно-визвольній боротьбі. Як нещодавно сказав наш Президент Петро Порошенко, людина не може бути вільною, коли вона духовно поневолена. І найбільшим здобутком 2018 року є утворення Єдиної Помісної Автокефальної Православної Церкви України. Ми отримали можливість звільнитися від духовного полону і жити самостійним і творчим життям.
* * *
Михайло Яримишин, представник 8-го батальйону УДА «Аратта»
Сьогодні ми вже не перший рік збираємося, щоб Смолоскипною ходою відзначити річницю від дня народження Степана Бандери. Провідника незламної волі, який зумів зорганізувати до боротьби за вільну Україну десятки й сотні тисяч патріотів, на революційних засадах якого виховувалися нові й нові покоління, представники яких захищають державу на фронтових рубежах. Сьогодні я не можу не згадати послідовників Степана Бандери, які вже декілька років перебувають на передовій російсько-української війни, бо завдячуючи їм, над нами мирне небо, ми маємо можливість вшановувати 110-річчя Провідника та захисників Вітчизни. На жаль, нас зібралося надто мало сьогодні, бо вважаю, що у Смолоскипній ході, присвяченій Степану Бандері, світлій пам’яті полеглих сучасних героїв, окрім організаторів - представників міського «Тризубу» та учасників АТО (ООС), представників деяких навчальних закладів та громадських організацій, мали б брати участь набагато більше новороздільців. Така от виходить правда, проте, на мою думку, нам не слід приховувати цього, а закликати відповідальних за виховання молодого покоління приділити такій ситуації належну увагу.
* * *
Ростислав Височан, заступник голови Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ у Києві, навів тези із статті Степана Бандери «З невичерпного джерела», надрукованій з нагоди Різдва Христового у 1957 році: «Ця праця дає можливість уповні з’ясувати державотворчий потенціал Степана Бандери, глибину його особистості та основоположні ідеї українського націоналізму. Це актуально ще й тому, що вороги державності поширюють чутки й сфальшовані речі, буцімто авторства С. Бандери, які викривлюють суть його вчення, ба, навіть виставляють Провідника ледь не атеїстом, виокремлюючи головним у його світогляді поклоніння нації, а не Богу. Мовляв, саме це є домінуючим акцентом бандерівської ідеології. Але насправді, за визначенням Провідника, справжнім націоналістом є тільки глибоко віруюча людина, яка розуміє, що без Бога неможливо любити Україну. Коли до Ісуса підійшли фарисеї і спитали, яка найбільша заповідь в Законі, Ісус сказав: «Любіть Бога і любіть ближнього свого». Бог і ближній, Бог і Україна. На цій основі побудована уся ідеологія справжнього українського націоналізму. І сьогодні, вшановуючи 110-ту річницю народження Степана Бандери, ми воздаємо належне не тільки його великій ролі у національно-визвольній боротьбі тих часів, а й впливу його революційного вчення на майбутнє. Тому що дає підставити повірити нам у свої сили.
Ми кажемо, що нам важко, що у нас війна, що в нас дуже багато внутрішніх проблем...Насправді так є. Але якщо уявити собі, в яких обставинах знаходилися сучасники С. Бандери, його соратники – націоналісти, то тоді було ще важче. І тільки віра у власні сили та Бога, незламна воля давали додаткову наснагу продовжувати боротьбу. Саме в таких важких реаліях, що постали на наших теренах після Першої світової війни, окупації різних України військами іноземних поневолювачів, гартувалося нове покоління державників – націоналістів, які боролися і віддавали свої життя за Україну. Бо вони, навіть гинучи, перемагали. І вороги даремно сподівалися, що із загибеллю патріотів, припинялася прагнення українців до незалежності. Бо їхній приклад наслідували наступні покоління.
А ще нагадаю, що Степан Бандера це син греко-католицького священика, отця Андрія Бандери, який був розстріляний у сталінських катівнях МГБ. Тому масштабна постать Степана Бандери, його спадщина ще уповні не досліджена, тому нам усім треба відкривати його ідеологічне вчення, гаслом якого «Бог і Україна».
Блаженної пам’яті Любомир Гузар казав, що влада завжди боїться вільних людей, вона не боїться голодних, бо їх можна купити гречкою, хлібом, їх можна нагодувати. А вільних можна лише вбити. Але навіть тоді, коли їх уб’єш, вони і надалі залишаються вільними, тому, що свободу від них не забрали, забрали тільки життя. А їхній приклад запалює серця інших, які продовжують розпочатий патріотами поступ. І сьогодні нехай Господь дає нам силу і своє благословення, щоб ми йшли вперед до обраної мети, силу давати відсіч ворогові, силу повірити, що боротьба завершиться нашою перемогою, що ми побачимо світло надії на здійснення задуманого...»
* * *
Перед маршем націоналістів відбулося віче, яке відкрив голова ГО «Новороздільські учасники АТО» Роман Корецький. Промовець акцентував увагу на визначальній ролі Провідника у становленні українського націоналізму як стрижневої ідеології здобуття державності, її подальшої розбудови на платформі пріоритету національних та християнських цінностей. Згодом священослужителі міської УГКЦ Роман Штігер, Іван Рибко та Ростислав Височан, заступник голови Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ у Києві відслужили молебень за Степана Бандеру та за патріотів різних поколінь, які віддали своє життя за незалежність нашої держави. Голова міського осередку Братства ОУН-УПА Микола Тимощук привітав загал із 110-річчям від дня народження Провідника та ознайомив із основними віхами героїчного життя Степана Бандери. На завершення зачитав поезії «Шизофренік Ліліпутін і не думав – не гадав...» та «Не вам сусіди – окупанти нас повчати».
* * *
Перед пам’ятником Борцям за волю України, що на проспекті Шевченка, учасники Смолоскипної ходи поклали квіти до підніжжя та виголосили промови.
Аліна Корецька виголосила «Декалог українського націоналіста». А новороздільський активіст Степан Семерак виконав під власний гітарний супровід пісню «Ой, під Львівським замком партизан лежав – він за Україну голову поклав...»
Підготував Іван БАСАРАБ