Весняний розмай: чергове визнання відомого новороздільського поета Павла РИЗВАНЮКА

Нові літературні здобутки Павла Ризванюка знаменували його весняний розмай. Нещодавно завітав з дипломом учасника І-го у поточному 2019 році конкурсу на здобуття літературної премії, який проходив 9 квітня у Львові, і продемонстрував книгу – антологію творів учасників першого конкурсу на здобуття Літературної премії «Призначення» ім. Юрія Липи.
У анотації до надрукованих у антології віршів новороздільського літератора П. Ризванюка сказано: «У 2015 р. П. Ризванюк обраний членом Української асоціації письменників (Захід), є дипломантом 19-го конкурсу ім. М. Утриска, 2-го конкурсу ім. Леся Мартовича (м. Жовква), лауреатом 2-го конкурсу-фестивалю Я. Бузинного СХПУ (м. Львів, 2016). Багаторічний член Спілки політичних в’язнів України та хору репресованих «Заграва». Друкувався у збірниках літгуртка «Барви», видав книги своїх віршів «Українська політика – сміх і сльози» (2010), «Наша кловня жартів повна» (2012), «Місяці-красунці» для дітей (2015), «Обрії мої віршовії» (2015). До сьогодні працює педіатром (20 років – на рідній Волині та з 1995 у Новороздільській міській лікарні).
Павло Ризванюк пише вірші на різну тематику: лірика та гумор, політична сатира, частково філософські та про природу, але завжди в їх центрі – людина з її думками, болем, надіями та прагненнями любові та добра, що так необхідні нам сьогодні».
Наш невсипний Павло Микитович лише розпочинає свій цьогорічний літературний розмай, тож очікуватимемо нових звершень та перемог.
Пропонуємо читачам творчий поетичний доробок відомого поета, присвячений весні.
Віра ВЛАСЮК


ЧЕКАЮЧИ ВЕСНУ
Розтанув сніг на тисячі струмків,
Що на сонці забриніли стоголосо,
Он чути голоси стривожених граків-
Їм гнізда будувать. А то не просто.
І задихаюсь я від свіжості вітрів,
Що весну принесли на своїх крилах.
Розбіглись мої думи аж на тисячі шляхів,
Допоки паморозь років журбою їх не вкрила.
Аж забиває дух від красоти лісів,
Як ніжні бруньки родяться в деревах.
А через товщу й далечінь віків
Пам’ять предків повстає в загравах.
І розтривожить вона серце, а тоді
Душі не буде тиші та спокою.
І плине доля, як ті кола по воді,
Люблю тебе я назавжди такою.

Йома-йо, то вже весна?!
А в мене не пуцованії мешти,
Бо черевики так за зиму згриз,
Що розвалилися дорешти.
І тепла куртка на біду
Все плечі давить, як стотонна,
До хати тільки я прийду-
Скидаю, як з плечей каміння.
Весна іде, красу несе
І ті здибання під вербою,
Прийшла весна, забрала все-
Не чую землю під собою,
Не їм, не сплю, рахую зорі,
Котячі чую серенади,
Ішли би краще десь у гори,
Чи в них свої якісь шаради?
Шаради, ребуси, казки-
Усе весною є цікаве,
Біжать усміхнені хмарки
І гріє сонечко ласкаве.
Весна іде, красу несе-
У сни, у квіти, у надії.

Павло РИЗВАНЮК