Минулої п’ятниці Анастасія Приходько і «араттівці» подружилися з «таворянами»

Анастасія Приходько у Таворі»

Зустріч з Анастасією Приходько у «Таворі» була недовгою, але чуттєвою і щирою: напевно, переплелися воєдино безпосередність друзів та відкритість гостей – Насті Приходько і Андрія «Марадони».
Теплі обійми і численні фото на пам’ять, спонтанне виконання відомої пісні «Мамо» і серйозні розмови про сьогодення, спільна молитва та взаємний поділ сокровенним – усе було доречно.
Що таке громадський рух «Вимагаю змін» і як він буде діяти, ділилися порадами його ініціатори.
Анастасія Приходько: «З «араттівцями» почала товаришувати, коли 8 липня в Маріуполі давала благодійний концерт, де збирали кошти на лікування Назара «Бористеня «і Тетяни Черкашиної. Спільні погляди об’єднали нас – так започаткували політично-громадський рух, у якому хочемо об’єднати всіх, кому не байдужа доля України, хто відкрито прагне змін. Поєднувати разом водночас музику, волонтерство, політику складно, бо кожна справа потребує стовідсоткової віддачі. Отож я вибираю свого роду соціальну політику – культура, діти – те, що я вмію, що я можу робити і що принесе користь: віддавати любов – це ж так легко і так потрібно. Я, віддаючи любов, відновлююся, тож радо ділюся нею з вами всіма. Дякую, що ви є. Долучайтеся до нас».
Андрій Копичин (Марадона): «Ви навіть не уявляєте, як потужно та цілеспрямовано проросійські сили йдуть до влади, на сході країни, та і в Києві акитивізувалися. Лишень уявіть, якщо вони прийдуть до влади? Це ж може бути 39-й рік… Якби при владі в державі були професіонали своєї справи і патріоти, не довелося би таким як Настя відмовлятися від улюбленої справи і робити їх роботу, брати відповідальність за країну на себе. Але ми всі бачимо, не в тому напрямі йде розвиток. Тож вимагаємо змін – і самі готові їх впроваджувати. От у таких містах як наше – потрібні ініціативні молоді люди, менеджери, щоб дбали про його зовнішній вигляд, про щоденні потреби городян, а вже тоді про велику політику. У країні йде війна: але ж у ній можна брати участь не лише з автоматом в руках, а можна підтримати поранених, інвалідів, можна просто завітати до матерів загиблих героїв, можна ініціювати зміни у своїй громаді…. Треба творити своє майбутнє. Адже задля нього ми і тримаємо оборону на східних рубежах».
Віра ВЛАСЮК