«Осіннє намисто» народних талантів

Новороздільська центральна бібліотека

Так, новороздільські бібліотекарі, як намисто, нанизують на нитку пам’яті та пошанування мистецтво наших земляків – то зустрічі з людьми слова – поетами, письменниками, гумористами, то виставки творінь народних умільців – і яких лишень тут див не надивишся. Напевно, сама доля зводить людей, небайдужих до творчості: одних, які творять, інших, які пропагують і відкривають місту. Знайомство із рукодільницею с. Кам’яне сусідньої Жидачівщини також відбулося випадково, хоча ні – випадковостей не буває, рано чи пізно вони мали зустрітися.
Марія Заблоцька. Глянеш, красива молода жінка, мама, уже й бабуся, гордо ділиться, хоча і не подумав би, господиня, учитель, дружина, дочка. Скромна, непоказна, але щось таке невловиме у погляді та цілий всесвіт у душі – бо без нього хіба можна робити такі речі! Її ляльки-мотанки – це дійсно всесвіт, бо тут і історія нашого народу, і збережена науки бабці, і витончена майстерність вишивки, плетіння, і багата уява-фантазія, і знання деталей народних костюмів різних регіонів України, і власна багата творча уява, і неймовірне терпіння майстрині. Бо кожна деталь виведена ретельно (дрібниць у роботі рукодільниць не буває), і величезна гама вишиття, історичних деталей, жіночого таїнства. От чого лишень вартують авторські мотанки Марії! Чи не вперше побачила Українську Мадонну: ляльку-мотанку, яка годує немовля, тут же і Мати-Оранта з піднятими руками, і гуцульська родина у кожушках, а ще ноу-хау – мотанки з лялечок з обличчям. І калинові вінки з квітами з опалого листя, курочка-ряба із сіна у хустинці – майстриня уміло використовує усе, що є «в господарстві», і кожної пори року.
Марія Заблоцька – вчитель історії у рідному селі Кам’яне, багато вишиває, любить робити витинанки, а років з десять тому на прохання зробила ляльку-мотанку на виставку – і одразу перше місце у Києві. Брала майстер-клас у нашої новороздільчанки Наталі Гуменної. Одразу відчула – це її, близьке, рідне. Тож у її доробку уже понад кілька сотень ляльок, виставки в Стрию, Трускавці, Жидачеві, Ходорові, Києві, Львові. Радо ділиться технікою виготовлення і обіцяє провести для новороздільців майстер-клас, тут же на ходу майструючи мотанку із…серветки. Згадує бабусю, яку сама називає «ходячою народною енциклопедією», яка із сіна внучці ляльки робила, з кукурудзи, казочки розповідала, співала і загалом передавала усю мудрість поколінь. Десь звідти, з підсвідомості, закладеною переданими у спадок знаннями, і виринають нові образи авторських мотанок Марії.
Бриніли сльози на очах Н.Р. Шпрайдун, яка подякувала бібліотекарям за дароване свято краси, за завжди цікаві заходи і прекрасні відкриття. Переповнювали почуття начальника відділу з питань гуманітарної політики О.П.Єсауленко, яка щораз приємно вражена потужними талантами земляків і теплими зустрічами у стінах центральної бібліотеки. А колектив бібліотеки з Г.Приріз не лише знайомив з новою рукодільницею, а, як завше, дивував: поетичним словом та театральними постановками, скринею бабусиних скарбів та творчими «лайхфаками», як дати «друге життя» барвистій хустині.
Віра ВЛАСЮК