РОЗДУМИ З ПРИВОДУ

ЖИТТЯ ЯК МОРЕ

Всі ми любимо море, коли воно тепле, гарне й лагідне. Але море часто буває іншим: його збурюють вітри штормами, Місяць – припливами та підводні землетруси – гігантськими хвилями цунамі. Чимось подібні до моря є і калюжі, які в тиху погоду виблискують на сонці. А візьми та поворуши палкою воду в калюжі – то стільки бруду й непотребу спливе на поверхню!
Так і наше життя чимось подібне і до моря, і до калюжі: його постійно заливають припливи – зростання цін (без відпливів), збурюють шторми революцій, а все, де не глянь, залито густою хвилею цунамі-корупції. Ще й в результаті всіх тих збурень на поверхню поспливало стільки вже людського непотребу, що аж страх бере – чи той непотріб та цунамі-корупція не навічно?
І невідомо, що чи хто утилізує той непотріб, бо в ньому панують такі дикі закони, що роз’їдають душі та уми наших людей. Трапляються в людському морі життя щось добре, тепле, часом позитивне, але то все як спалахи поодиноких маячків у темряві. А люд наш посполитий дуже мало докладає зусиль, щоб будувати нові великі та значущі маяки в набагато більшій кількості, як їх є на теперішній час.
А ви як вважаєте?
Павло Ризванюк, житель Нового Роздолу